ГОЛОВНА Наукова діяльність Сучасні митці Письменники району ЛЯМІЧЕВ ВАЛЕНТИН

ЛЯМІЧЕВ ВАЛЕНТИН

Лямічев Валентин Валентинович

     Валентин Лямічев народився 3 серпня 1943 р. в с. Митниця Васильківського району на Київщині. Його батько загинув на фронті під Білою Церквою у 1943р. Мати залишилася з двома дітьми без помешкання, тому що в їхню хату потрапила бомба. Трудовий стаж Валентина розпочався коли йому ледь виповнилося 16 років.

     У 1962 р. був призваний до лав радянської армії. Під час служби закінчив  короткострокове  військове училище, став техніком-механіком  гвинтокрилів  „Мі-4”. Виконуючи  черговий спеціальний політ, потрапив в аварію, у якій, на диво, вцілів, хоча й був покалічений. Коли пролікували Валентина у військовому шпиталі, його комісували з армії за станом здоров’я і зняли з військового обліку.

    Йому, інваліду  армії другої групи, призначили пенсію, та таку мізерну, що юнак відмовився від неї  і пішов працювати на виробництво,  якому віддав 43 роки життя, 37  із  яких  – Жулянському машинобудівному заводу, нині знаному як «Візар», що в місті  Вишневе  Київської області.

    Був там і художником-оформлювачем, і  робітником кількох професій, і  інструктором, і  провідним інженером.

    Протягом свого життя Валентин Лямічев активно брав участь у багатьох громадських організаціях, допомагав школам і дитячим установам міста Вишневе.

    Нині, вийшовши на пенсію, Валентин Валентинович продовжує свою благородну громадську  діяльність як член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т.Г.Шевченка. А ще він генерал-майор Міжнародної Академії Козацтва, член ради ветеранів міста Вишневого, член Києво - Святошинського районного об’єднання митців «Світлиця».

    Вірші почав писати ще в шкільні роки, старанно занотовуючи їх в учнівський зшиток. Проте перший друк вони пізнали тоді, коли Валентин Валентинович уже працював на заводі – вірші пішли поміж люди із заводської багатотиражки, районної газети. Лише 2007 року, на прохання друзів і з їхньою допомогою, пустив у світ свою першу ластівку – поетичну збірочку «Вибране». За чотири наступні роки прийшли до читача ще десять його книг, різноманітних за жанрами : «Чорнобиль», «Валько», «Переклик душ», «Палітра життя», «Мое місто Вишневе», «Зоологічна абетка», «Борсукова хатка», «Я не роблю слова рабами», «Той час вкарбований в граніт», «Життя навколо нас».

     В 2011 році Валентин Валентинович став переможцем в номінації "Поезія для дітей", в 2012 р. - "Пейзажна лірика", в 2013р. -  "Поетична хвиля", в обласному фестивалі для людей із обмеженими фізичними можливостями "Поетичний рушник" .

    Валентин Лямічев пише, видає книжки, що нині нелегко. Знаходить спонсорів, тож має повагу й довіру земляків, і цілком заслужену.  До книжок Валентина Валентиновича часто звертаються вчителі під час проведення уроків літератури рідного краю, твори письменника подобаються школярам, його радо зустрічають у різних колективах.

    Валентин Лямічев – патріот України і своєї малої Батьківщини – при київських сіл і містечок : Митниці, Вишневого, Боярки, де він жив у різний час. Його патріотизм підтверджений постійною щоденною працею для процвітання краю.

 

     Родинна криниця

Мені часто сниться дитинства криниця,

Холодна і чиста, водиця іскриста.

Вона умивала вона напувала,

А йшов у дороги – лилась на пороги.

Родинна криниця у серці лишилась,

Бо кожна кровинка від неї живилась.

Куди б не закинули долі дороги,

Завжди нас чекають родинні пороги.

Коли завітаю до рідного краю,

Згадаю криницю і йду по водицю.

Нап’юся з відерця і зразу ж до серця

Моє голубине дитинство прилине.