Графік роботи музею
щодня з 9.00 до 17.00
субота з 9.00 до 16.00

вихідні дні: неділя, понеділок

тел. (04598) 35-577

АДРЕСА
м.Боярка Київської обл.
вул. М.Грушевського, №49

Як до нас доїхати з Києва

ЧОРНИЙ ВІКТОР

У давні часи до людей, ремесло яких було пов’язане з глиною і вогнем,  відносилися як до святих.  Лише через багато віків з’явилося прислів’я – «Не святі горшки ліплять». Але ще й у другій половині ХІХ ст. гончарі продовжували користуватися винятковою пошаною. Це виявлялося, наприклад, у тому, що у храмі чи в церемоніальних процесіях попереду всіх мали право знаходитися хлібний і гончарний цехи.

Віктор Петрович – гончар у першому поколінні. До цього свого нового захоплення йшов довгі роки.

Народився  в  1965р. в м. Дружківка Донецької області .

З 1980-1983рр. навчався в середньому професійно-технічному училищі №6  Камчатської обл. Отримав спеціальність машиніста автомобільного крану 5-го розряду.  В  1984-86рр. – служив в Радянській армії.

В  1988р.  переїхав до Києво-Святошинського р-ну. Нині він директор МП «Черсід». Приватний підприємець.

       Потім закінчив Боярський сільськогосподарський технікум Національного аграрного університету за спеціальністю «Обслуговування устаткування систем водопостачання і водовідводу».

     В  2007 р. закінчив Національний аграрний університет, факультет «Водні біоресурси».

     В  2009 р.  здобув  кваліфікацію  дослідника  аквакультури.

     Інколи трапляється так, що щось у житті підштовхує до переосмислення пройденого.

     У Боярці під час свята – фестивалю він познайомився з гончаром з Ржищева Віталієм Китіком, який привив любов до гончарства.

     Першим виробом Віктора Петровича була таріль, хоча вона недосконала, але по-своєму гарна. «Перед тим як з глини щось виготовляти,- каже він,- над нею слід добряче потрудитися: вибити повітря, просіяти, щоб видалити різні непотрібні часточки. З глиною треба знайти контакт, тоді вона віддасть всю свою енергетику. Глина жива: вона навіть може диктувати, що вийде з неї. Найкраще мені вдаються макітри, глечики в національному стилі. Я відчуваю, що глина зі мною співробітничає».

     У майстра виробився свій власний стиль, працює під старовину. Форма його посуду така як у всіх, але колір  як у старовинних гончарних виробах.

Він не використовує глазурь.

     Він має свій знак-тавро, який ставить на своїх виробах.

     Віктор Петрович дуже любить глину, вона надихає на життя, хочеться творити, любити. Серце радіє і співає коли бере він  глину до рук.  Від безмежної любові та невтомних рук народжуються чудо-глечики, миски, вазочки, які милують очі.

    Віктор Петрович учасник багатьох обласних та районних виставок.

 

 

Перехід до фотогалереї