ГОЛОВНА Наукова діяльність Сучасні митці Художники району Ми — символи, або Фігуративний символізм скульптора Новікова

Ми — символи, або Фігуративний символізм скульптора Новікова

31 січня 2015 року  В Боярському краєзнавчому музеї відбувся творчий вернісаж робіт молодого скульптора Миколи Новікова. Виставка працюватиме до 26 лютого 2015 року. Запрошуємо бажаючих познайомитись зі скульптурами Миколи Новікова!

Відкрила виставку директор музею Любов Кравченко. Пропонуючи гостям творчий доробок молодого митця, вона зазначила, що музей завжди радо відгукується на новий талант і всіляко підтримує його, бо це є надбання не лише боярського мистецького краю, але й України. Вела вечір науковий співробітник Боярського музею Мар’яна Слєпова

Митець з Донеччини Микола Новіков шість років живе у Боярці. Навчається в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури і зараз готується до захисту дипломної роботи. Микола працює з каменем, металом та керамікою в техніці фігуративного символізму, зберігаючи традиції горлівських скульпторів, які використовували трипільські мотиви. Микола Новіков, незважаючи на свій молодий вік, має вже переконливий “послужний список” як для митця. Це — творча діяльність зі скульптором Дмитром Ілюхіним м. Горлівка (2006-07 рр.), учасник симпозіуму по скульптурі у м. Святогірськ (2007 рік), перша виставка, в якій брав участь, була в Спілці художників України, це була Всеукраїнська Трієнале скульптури (2008 рік), виставка до Дня художника в Спілці художників (2010 рік), Всеукраїнська Трієнале скульптури в Спілці художників (2011 рік), виставка до дня художника в (2012 рік).

На вернісаж у Боярському краєзнавчому музеї було представлено небагато робіт, але всі вони справили враження, викликали емоції та засвідчили незаперечний талант молодого майстра.

Мистецтвознавець, заслужений журналіст України Ніна Харчук підкреслила: “Яку ж велику справу робить Боярський краєзнавчий музей, скликаючи під свій дах різних митців. Із майстрами приходять різні талановиті люди, імена яких ще не відкриті, з’являються нові образотворчі жанри. Коло поповнюється і поповнюються наші знання про людину та її можливості.

Скульптура взагалі потребує для експонування певного простору і особливих умов. Світлотіні дуже важливі у мистецтві пластики, від розміщення, ракурсу, від того як лягає світло залежить сприйняття того, що хотів донести автор скульптури до глядача.” Цілісному, об’ємному твору не має заважати якесь інше тло, що перебиває і не дає в повній мірі “читати” витвір мистецтва, дала зрозуміти мистецтвознавець. Але навіть і за таких умов музей відкриває нові імена і пропагує різноманітність мистецтва та найкращі його зразки.

Хист митця Новікова особливо помітний, коли той звертається до бронзи. Зокрема, це скульптура “ Воїн”, яка сама по собі претендує на окрему композицію. Я бачу там життя всередині цього твору. Тут грає і пластика, і матеріал, — зауважила Ніна Харчук.

Відомий художник Юрій Шпак, який зазнайомив боярську громаду з митцем, син художника і скульптора Георгія Шпака, схвалив роботи молодого митця та його працелюбність. Костянтин Чудовський, митець, колега і товариш незабутнього батька Миколи, відомого художника і барда Сергія Новікова, поздоровив іменинника. Сказав, що знає Новікових-молодших — Миколу і Валентина з дитинства, обидва вони потім пішли у мистецтво батьковою стежкою. Тож сьогодні йому приємно бути на виставці, де поціновують роботи людини, яка виросла на його очах…

Василь Ганжуга, художник-мореніст, митець з ім’ям, у своєму виступі згадав, як, будучи свого часу ще студентом, мав захищатися “по скульптурі”, але передумав. Скульптура тим і складніше, на його думку, що має менше засобів вираження, аніж живопис. Художник і педагог Павло Баламаджі (до речі, глава родини художників), зокрема, сказав: “Мені подобається в Миколі те, що він працює не лише з скульптурою, але й з простором. Відомий скульптор-кубофутурист Олександр Архипенко цінував такі речі, коли скульптура вписується в простір.” Художник-портретист Андрій Ткаченко, син заслуженого художника України Олеся Ткаченка, підкреслив орнаментальність ліній, зокрема у скульптурі “Єва”. Велику роль у своїх роботах Микола Новіков надає символу, асоціації, відносності, уникає конкретності та етнографізму. Згадували наставника Миколи Новікова — скульптора-декоратора Петра Антипа.

Поет Василь Загороднюк, який ще й до того геолог, що знається на силі і душі каменю відзначив поетичність символізму скульптур Новікова. Майстер скульптури по дереву, неперевершений своїми пластичними витворами, (у нього дерево “в’ється” як пластилін) Володимир Цепляєв теж оцінив роботи іменинника, побажавши йому нових творчих успіхів. А художник Олександр Малінченко до своїх поздоровлень ще й подав майстру творчу ідею для реалізації, яка може стати неперевершеною саме в скульптурі.

Підтримали молодого скульптора і його друзі, які приїхали на виставку. Це скульптор Олександр Дяченко, рідний брат Миколи, художник Валентин Новіков, скульптор Микола Бирючковський, викладач Національної Академії образотворчого мистецтва та архітектури Костянтин Синіцький, мистецтвознавець Марина Стрєльцова. А головне — Миколу завжди оберігає, підтримує і надихає його родина — красуня-дружина Наталя та двоє їхніх синів. Саме це відзначив поет-експромт Володимир Токовенко у своєму жартівливому “фірменному” привітанні.

Привітали майстра і піснями. Співачка Горенко Наталя виконала чудову українську пісню про сина, а науковий співробітник Слєпова Мар'яна подарувала пісню з побажанням здійснення усіх мрій Миколи.

Презентація виставки закінчилася, а враження залишилися. Свіжість думки, динамізм та оптимістичне утвердження буття, задумка майстра і загадка для глядача, поштовх до емоцій та роздумів заховалися у пластиці застиглих і водночас ожилих рухах гіпсу, бронзи, граніту. Ось трепетна і неземна   Єва, яку тримає на своїх міцних земних ногах Адам. Єва сприймає світ по-іншому і загадково тримає на вигині своєї ступні, ніби в човнику—яблучко. О! У Єви завжди є своє яблучко про запас…

Вразив автопортрет молодого майстра, який навіває замислено-загадкові античні лики… Та й саме слово “скульптура” придумали древні римляни (“скулпо” — означає з латині “вирізую“, “висікаю”). Наші предки називали це мистецтво ваянням. Ваятель Микола Новіков торкається серцем, розумом, руками митця вічних загадок Бога і висікає, вирізує, виліплює нам на осмислення символи Буття…

Аліна ТРЕТЯК