Тарасівський “Малюк” ГАЗУє на передову

 

Він,  у своєму броньованому камуфляжі, не маленький, але зручний і компактний — з’явився на світ  завдяки інженерній кмітливості,  дизайнерській автовинахідливості та вмілим  золотим рукам п’ятьох тарасівських  вправних майстрів. Як кажуть, марка “пан сам склепав” творилася з нуля, з різних запчастин, стали у пригоді  матеріали з металобрухту, люди приносили колеса, об’ємні  залізяччя від авто, а сама конструкція вибудовувалася на базі легендарного двотонника 60-90х років трудяжки “ГАЗ-66, який призначений для руху в складних дорожніх умовах і по бездоріжжю. Важлива особливість цього автомобіля — збалансоване розташування центру ваги і компактність за рахунок кабіни над двигуном, завдяки чому автомобіль широко використовувався у воєнних діях в Афганістані, так як приземляється відразу на всі колеса і спускається без завалу кабіни. Це врахували тарасівські автомайстри.  А вже решта  нюансів — вдосконалювалася, поліпшувалася з  врахуванням   прохідності, мобільності, зручності у складних фронтових умовах секретами умільців. Усім миром, себто усім селом, фінансували цю благородну і благодійну справу. І як завжди — допомагали  сільська рада, підприємці, селяни. Два місяці трудилися над самою машиною, а з подарованого кузова — зробили польову пересувну лазню — над нею трудилися місяць. Роботою над цієї машиною керував вояк 25-го МТП батальйону “Київська Русь”. Боєць загинув місяць тому. На його честь  у броньовика “Малюк”  з’явилося ще одне ім’я  —“Сабадаш”, яке вивели на кабіні.

 Урочиста передача  техніки екіпажу бойовому під командуванням  старшого сержанта батальйону Олександра (позивний “Таракан”), відбулася на історичному місці біля історично-мистецького центру “Стара школа”. Щоб провести “Малюка,” у долі якого взяли участь стільки людей, зійшлися тарасівчани — літні, зрілі та зовсім юні . Протоієрей   Дмитро Присяжний — настоятель Свято-Покровської парафії УАПЦ м. Боярка, виголосив молитву,  освятив бойову машину і лазню, щедро окропив  свяченою водою екіпаж та всіх людей, що зібралися на площі біля ІМЦ. Отець Дмитро передав бійцям іконки, а школярі — учні  педагога Тарасівської ЗОШ  Лесі Бесарабець —  передали бійцям свої малюнки та обереги, зроблені власними руками. “Повертайтесь з перемогою, наші захисники!”— таким було побажання  і дорослих, і малих.

 

На передову, у фронтове плавання,  “Малюка” відправляли так, як відправляють у путь своє дітище моряки — розбили об броню пляшку шампанського на удачу.

Представники пісенний колективу “Хутір”,  під керівництвом директора ІТЦ Валентини Сизон виконав для бійців животрепетну і правдиву пісню сьогодення, в якій був заклик- звернення до Росії припинити криваву агресію, яку вона розгорнула  проти України. “Хуторчанки”  — діти війни, батьки яких не повернулися з фронту Великої Вітчизняної, говорили  материнські напучування, теплі, щирі слова своїм онукам по віку, бажаючи бійцям здоров’я,  наснаги і удачі в їхній нелегкій місії захищати свій народ та відстоювати мир. До речі, ці літні жінки на кошти від благодійного концерту брали участь у ремонтуванні БТР, який  воює в АТО.

Як повідомив сільський голова  Володимир Сизон, мешканці Тарасівки регулярно допомагають бійцям: відвозять на передову харчі і бронежилети та ремонтують військову техніку. Відремонтовано чотири одиниці бронетехніки,  два вантажних автомобілі, п’ять  різних автомашин типу УАЗ. Тож в добру путь  і тобі,  “Малюче”! До перемоги!

Аліна ТРЕТЯК