Волонтерська гостина на Луганщині

Пасочки, крашанки, печиво, цукерки,картопля,вермішель швидкого приготування, та інші продукти, сало мед, нижня білизна для бійців, необхідні ліки та предмети особистої гігієни, іграшки та солодкі гостинці для діток — всім цим був завантажений мікроавтобус мешканця Софіївської Борщагівки Валерія Шупика, який знову відправився прифронтовими дорогами. Командир цього “волонтерського корабля” у польовій військовій формі помічник народного депутата, волонтер Любов Лавриненко підготувала новий рейс допомоги  зі своїми яготинськими колегами-волонтерами, яких представляла соратник Ольга Заморська. У поїздку вирушила заступник голови громадської організації “Боярська самооборона” Наталя Долгова. Боярські невтомні ентузіасти  Каріна Забара та Тетяна Головкова поповнили запас подарунків салом з часником, українською вітамінною “нутеллою” — горіхами з медом та сушеними овочами, таким своєрідним винаходом екстремальної воєнної кухні “сухим борщем”. Скільки ж їх переробили працьовиті руки цих дівчат! А літні жінки, яким по 83(!) роки нашили бійцям нижньої білизни. Це — боярчанки Таїсія Григорівна Бондар та Ольга Остапівна Інгляторська. Їхні теплі  і турботливі материнські руки будуть відчувати наші захисники, як кажуть, шкірою. І серцем. А які ж домашні духмяні паски передала комерційна організація “Західна промислова група” м. Новоград Волинський!  Суттєву допомогу надали Міжнародна благодійна організація “Захист дітей Чорнобиля”, депутати Боярської міської ради Анатолій Матейко та Ярослав Янек, незмінний благодійник, який часто буває в зоні АТО  — настоятель Свято-Покровської парафії УАПЦ м. Боярка протоієрей  Димитрій Присяжний, пастор Церкви “Спасіння” о. Сергій, відома благодійна організація “Конвіктус –Україна”.  Забезпечив пальним у далеку дорогу вже вчетверте — мер міста Боярка Тарас Добрівський.

 Маленька перлинка єдиної  і неділимої України  — Новоайдар  вперше, як  козацька слобода з'являється на карті України у 1687 році, коли на річці Айдар будують свої військові укріплені містечка козацькі вихідці з Дону, які звали себе новодонцям. Друга світова війна полум'ям і горем пройшла по Новоайдару. Майже всі чоловіки пішли на фронт. Понад 10 тисяч новоайдарців були призвані до лав воїнів-захисників, в тому числі близько 400  жінок, які пройшли дорогами війни. На 190 днів і ночей протяглася німецька окупація цього краю. У цьому славному краї залишилися в пам’яті імена героїв живих, сивих ветеранів та  полеглих героїв — 34 братських могили, в яких заховано понад 1500 воїнів.  Новоайдарівці завжди були патріотичним українським народом. Адже1991 року на Всеукраїнському референдумі більшість жителів Новоайдара (більше 86%) підтримало проголошення незалежності України. Новоайдар дав назву добровольчому батальйону “Айдар” у складі українських сил, що визволяли Донбас від російських терористів влітку 2014 року.

 

Про це розповідали волонтерам дітки, вихованці Новоайдарівської ЗОШ — школи-інтернату, які вітали гостей традиційним вітанням: “Слава Україні!” Вихованці цього закладу — сироти, напівсироти, діти збіднілих  і обездолених сімей. “Вони так раділи  нашому приїзду: і подарункам, і спілкуванню, читали вірші, розпитували нас про боярських школярів, ділилися своїми мріями і секретами, а прощаючись дружно махали своїми рученятами і бігли за машиною”, — зворушливо згадує Любов Лавриненко. Прощаючись, Любов Степанівна пов’язала одній з дівчаток, яка допомагала роздавати школярам привезені коробочки з  подарунками та солодкими гостинцями,  свій в’язаний шарф в жовтих та блакитних кольорах  та українською символікою.

Проїздили волонтери  Сєвєродонецк та інші населені пункти. Посилки гуманітарної допомоги були  роздані на блокпости та нашим  двом батальйонам бійців на Луганщині. Серед них були й наші земляки — боярчани і києво-святошинці.

Аліна ТРЕТЯК