ГОЛОВНА Наукова діяльність Видатні люди району Лауреати премії ім. В.Самійленка

Лауреати премії ім. В.Самійленка

Знак лауреата премії ім.В.Самійленка Знак лауреата премії ім.В.Самійленка

ЗАТВЕРДЖЕНО

рішенням ХХХ сесії Боярської міської ради V скликання  № 30/1371 від 8 липня 2008 р.

Міський голова    Т.Г. Добрівський

ПОЛОЖЕННЯ
про літературно-мистецьку Премію імені Володимира Самійленка

  Літературно-мистецька Премія імені Володимира Самійленка (далі Премія) заснована 2008 року Боярською міською радою для відзначення кращих здобутків українських письменників, художників, музикантів, в тому числі й аматорів та початківців, а також творчих колективів, що проживають або здійснюють мистецьку діяльність на території Боярки та за її межами, і виявили відданість розвитку української літератури і культури, популяризації творчості Володимира Самійленка.

1. Премія присуджується щорічно за кращі твори, які утверджують ідеали гуманізму, духовні цінності народу, сприяють вихованню підростаючого покоління. Премії (три) присуджуються авторам та творчим колективам за кращі  літературно-мистецькі  твори  різних  жанрів, зокрема  й праці  з краєзнавства та історичної спадщини, а також за вдалий дебют молодих авторів.
   На  здобуття  премії  можуть  бути  висунуті  лише  завершені  твори, опубліковані чи оприлюднені протягом останнього року.
   Пропозиції про присудження Премії вносять творчі спілки, організації та установи Боярки, окремі літературно-мистецькі діячі, науковці.

2. Пропозиції  про кандидатів на відзначення Премією приймаються Боярською міською радою з 1 червня до 1 грудня. Порядок обговорення  і розгляду творів, кандидатур, висунутих на здобуття Премії, критерії відбору встановлюється засновником і журі та затверджується спільною постановою.

3. Рішення журі та засновника про присудження Премії приймається  шляхом голосування і оформляється спільною постановою. Рішення про присудження Премії публікується в пресі до 30 грудня. Вручення Премії проводиться в день народження Володимира Самійленка – 3 лютого.

4. Особам або колективам, яким присуджено Премію, вручаються диплом і грошова винагорода.

5. Твори, висунуті на здобуття Премії, подаються до журі разом з листом –клопотанням організації чи окремої особи, що їх висуває. У листі – клопотанні  зазначається прізвище, ім’я  та по-батькові, назва твору, час його створення і місце оприлюднення, подаються також відгуки про цей твір у засобах масової інформації.

Оголошення про прийом документів друкується  у друкованому органі Боярської міської ради газеті «Боярка-інформ». Термін подання документів : з 1 червня по 1 грудня.

Усі матеріали на здобуття Премії надсилаються за адресою :  08154, м. Боярка-4, вул. Білогородська, 13, Боярська міська рада (журі Премії імені Володимира Самійленка).

ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЇ ІМ.В.САМІЙЛЕНКА
БОЯРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

2008 року

***

ХАРЧУК НІНА ФЕОДОСІЇВНА

ХАРЧУК НІНА ФЕОДОСІЇВНА ХАРЧУК НІНА ФЕОДОСІЇВНА

Заслужений  журналіст  України з 1998 р., член Національних Спілок художників з 1984 та журналістів України з 2001р., депутат  Боярської міської ради п’яти скликань. 

Лауреат премії В. Самійленка Боярської міської ради

Народилася 11.12.1947р. в м. Бережанах Тернопільської обл.
Чоловік – Харчук Анатолій Павлович (1939р.н.) інженер.
Дочка – Коваленко Ганна Анатоліївна (1971р.н.) філолог, журналіст.
Має двох онуків – Максима і Марка.

     У Боярці мешкає з 1952 року. Закінчила 1966 року Боярську школу №2 із Золотою медаллю. У 1963 – 1966 роках – один з організаторів і перший учнівський директор шкільного музею Миколи Островського, який заклав підвалини створення Боярського краєзнавчого музею.

     Закінчила 1972р. філологічний факультет Київського університету імені Т.Шевченка, спеціальність – філолог, викладач української мови та літератури.

1972-1989 – літредактор, редактор відділу журналу, в.о. головного редактора журналу «Образотворче мистецтво» .

1989-1996 – завідуюча науковою редакцією «Мистецтво України» видавництва «Українська енциклопедія», водночас викладач курсу журналістики та практичної стилістики української мови в Українській Академії Мистецтва.

1994-1997 – парламентський кореспондент пресового бюро «Рух-Прес».

1996-1999 – завідуюча відділом політики газет «Час/Тіме», «Час».

1999-2000 – оглядач газет «Столиця», «Хрещатик».

2000-2002 – перший заступник головного редактора всеукраїнського тижневика «Влада і політика».

2002-2005 – прес-секретар журналу «Всесвіт». Водночас 2002-2004 – редактор «Українського часопису міжнародного права».

2005-2007 – керівник прес-служби  виконкому Київської обласної організації Політичної партії «Народний Союз Наша Україна».

З березня 2008 року – відповідальний секретар журналу іноземної літератури “Всесвіт”.

Член редколегій Книги Пам’яті України та журналу «Ukraine».

     Має понад 500 публікацій, починаючи з 1972 р., в тому числі в журналах „Образотворче мистецтво”, „Творчество”, „Соціалістична культура”, „Всесвіт”, „Київ”, «Президент», «Імідж. UA”  та ін., а також газетах – „Молодь України”, „Культура і життя”, „Книжное обозрение”, „Правда Украины”, „Час/Time”, „Хрещатик”, „Столиця”, „Влада і політика”, „Дзеркало тижня”, „Боярка-Інформ”, „Новий день” тощо.

     Провідний науковий редактор і автор першого тому енциклопедії «Мистецтво України» (К., 1995), де вміщено понад півтора десятки власних наукових статей.

     Автор-упорядник краєзнавчого збірника «Боярка» (1999), видавець та провідний науковий редактор історико-краєзнавчого нарису Сергія Лисенка „Боярка” (К., 2006).

     Тематика публікацій – історико-патріотична (про соборність України, героїв Крут, національне відродження, про В’ячеслава Чорновола, Михайла Бойчишина), літературознавча (творчість Івана Франка, Володимира Самійленка, Павла Загребельного), мистецтвознавча (творчість живописців Михайла Дерегуса і Тетяни Яблонської, скульптора Валентина Зноби), політико-публіцистична (парламентські огляди з 1993 донині, участь у телевізійних проектах “Епіцентр” на каналі “1+1”, “Майдан” на 5-му каналі), історико-краєзнавча (статті про Боярку, Боярське городище, боярський період  життя Володимира Самійленка, діяльність Боярського краєзнавчого музею), публіцистика у місцевій пресі, насамперед як депутата, щодо болючих проблеми Боярки.

     За журналістськими відрядженнями відвідала Болгарію (на запрошення депутата болгарського парламенту Висілки Геневої), Францію (супроводжувала дитячу команду баскетболістів з Полтави на міжнародні змагання, публікація в газеті “Час/Тіме”), Чехію ( зустріч з президентом Вацлавом Гавелом, публікація в газеті “Час/Тіме”), Угорщину (міжнародний фестиваль вин у Будапешті, стаття у журналі “Всесвіт), Польщу (міжнародна конференція журналістів у м. Сянок, м. Пулави – у складі депутатів Боярської міської ради).

Науковий консультант відеофільму „Боярка” (телеканал „Культура”, 2007).

1991-1994 – член колегії при представнику Президента України в Києво-Святошинському районі.

Кандидат у народні депутати України на парламентських виборах 1994 р.

Як депутат Боярської міської ради здійснила:

1990-1994 – надання музею М.Островського статусу Боярського краєзнавчого музею, затвердження Києво-Святошинською райрадою подання Боярської міської ради про надання Боярці статусу міста обласного значення;

1994-1998 – громадсько-політична діяльність як голови осередку Руху;

1998-2002 - автор-упорядник  краєзнавчого збірника „Боярка”, публікації звернень до Президента України й особиста участь у відкритті Боярського відділення військового ліцею імені Івана Богуна;

     З 2006 –  видання книжки С.Лисенка „Боярка”, організація видання газети „Боярка-Інформ”, написання її статуту, участь у проведенні 50-річчя надання  Боярці статусу місту, організація урочистостей з нагоди 85-річчя Боярської ЗОШ №2, створення герба і прапора Боярки, вироблення і затвердження положення  про літературно-мистецьку премію імені Володимира Самійленка Боярської міської ради.

     Ще з шкільних років  постійно доглядала за могилою Володимира Cамійленка. Приймала участь в організації жалобних мітингів на його могилі, залучала до них відомих українських письменників, митців, широкої громадськості, тісно співпрацювала по вшануванню імені видатного письменника з Боярським краєзнавчим музеєм.

     Член Народного Руху України з 1989 по 1999 рр., у 1997р. – входила до   Центрального Проводу.

     З березня 2005р. – член партії «Народний Союз Наша Україна»,  заступник голови Ради Києво-Святошинської районної організації НСНУ, голова Боярської міської організації НСНУ.

     Благодійна діяльність: неодноразова матеріальна підтримка Боярського краєзнавчого музею, видання книжки С. Лисенка „Боярка”, забезпечення бально-спортивного клубу „Ритми” (Центр творчої молоді “Оберіг”) костюмами, музичним центром, фінансування участі дітей у чемпіонаті України, подаровано комп’ютер Боярському будинку культури, фінансова підтримка газети „Боярка-Інформ”.

     У грудні 2007 року до 60-річчя від дня народження у Боярському краєзнавчому музеї відбулася творчо-біографічна виставка, де були представлені видані книжки, публікації, фотографії, твори образотворчого мистецтва, а також державні нагороди, грамоти, подяки, висвітлено громадсько-політичну діяльність, а також спортивні здобутки.

    2012 році Ніну Феодосіївну було нагороджено Золотою медаллю Міністерства культури республіки Вірменія.

За матеріалами Боярського краєзнавчого музею

***

БОЯРСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ

Вручення премії ім.В.Самійленка Боярському краєзнавчому музею Вручення премії ім.В.Самійленка Боярському краєзнавчому музею

До журі з визначення переможців
Премії імені Володимира Самійленка
Боярської міської ради

ПОДАННЯ

  Премія імені Володимира Самійленка, запроваджена Боярською міською радою 2008 року, покликана вперше назвати кращих кандидатів на звання лауреата. Серед творчих колективів міста безперечним лідером на ниві краєзнавчої, просвітянської, патріотичної діяльності є колектив Боярського краєзнавчого музею (директор – Любов Федорівна Кравченко з 1987 року).

  Широко відомий в Україні та за її межами, музей протягом десятків років проводить також дослідницьку і наукову діяльність, окрема сторінка його роботи – систематичне влаштування цікавих виставок, творчих вечорів поетів, письменників, композиторів, співаків. Музей став рідним домом не тільки для бояр чан, а й для інтелігенції району, області. За честь мають презентуватися тут відомі українські митці, артисти.

  Окрема сторінка в діяльності музею – Самійленкознавство. Дбайливе вивчення боярського періоду життя видатного письменника, глибоке освоєння його різноманітного творчого доробку колектив музею поєднує з популяризацією Володимира Самійленка як патріота України.

  Щорічні вшанування пам’яті видатного українського письменника на його могилі  в Боярці,  для працівників музею, почесний обов’язок.

  Рекомендуємо відзначити колектив Боярського краєзнавчого музею премією імені Володимира Самійленка 2008 року

  -  за багатолітню наукову діяльність музею у галузі краєзнавства, відданості розвитку української літератури і культури, популяризації творчості Володимира Самійленка.


Начальник відділу культури і туризму
Києво-Святошинської РДА                                                                           Ю.О. Одринська

Л.Ф. Кравченко висловлює подяку за присудження премії В.Самійленка колективу БКМ Л.Ф. Кравченко висловлює подяку за присудження премії В.Самійленка колективу БКМ

***

ТЕТЯНА  ЗУБКОВА  (ВОЛОДАЙ)

ТЕТЯНА ЗУБКОВА (ВОЛОДАЙ) ТЕТЯНА ЗУБКОВА (ВОЛОДАЙ)

Коли майбутнє сутінками вкрите,
А небом сунуть хмари навісні,
Одні чимдужче пнуться  до корита,
А інші прагнуть зберегти пісні.

      («Творці райдуг.» 2011р.)

  Це ім’я добре знане мешканцям  міста Боярка  та  Києво-Святошинського району. Воно мов подих свіжого весняного  вітру  і дзвінке, наче  мелодія кришталевих крапель.

   Народилася поетеса  6 жовтня  1965р. в Боярці  Київської області. Вірші писала з дитинства. Вчителька за фахом і майстриня  поетики за покликом душі. Надзвичайно  лірична  поетеса, талановитий журналіст, самобутній композитор і просто чарівна усміхнена жінка. Її  твори розкривають природу людських почуттів, красу навколишнього світу  і таємниці минулого.

  Працювала Тетяна  лаборантом, старшою піонервожатою, вихователькою дитячого садка,  бібліотекарем.  Її  вірші  народжувались  в  тиші фондосховища  Боярського краєзнавчого музею, де вона працювала старшим  науковим  співробітником,  потім  журналістом - кореспондентом  в  районній  газеті „Новий день”.

  Презентація  першої  поетичної збірки  Тетяни Володай  „Лілея біла”,  відбулася в Боярському краєзнавчому музеї в 1995 році.  Друга збірка „Птах на долоні”(2003р.), потім збірки «Береги»( 2006 р. ), «Слід зорі» ( 2009р.)

  Тетяна просто довіряє паперу те, що переповняє її душу : розпач і щастя, замріяність і тугу, спустошливу самоту і  відчуття єднання душ. Прагне відчути кожною клітинкою і людину, що поруч, і далеку зірку, і безмежність всесвіту. І здіймається у захмарну вись,  і поринає у найглибші провалля у пошуках суті.

  Нова книжка поезій Тетяни Володай   під  символічно-загадковою назвою «Творці райдуг. Дума  про  Торчеськ»  2011 року,  відкриває  перед  шанувальниками поетичного  слова  нові горизонти творчості непересічної особистості автора. Книга цікава ще й тим, що складний світ людських переживань в ній поєднується  з відображенням  реального  життя  через об’єктив  фотокамери.  Поетеса ніби з’єднує час теперішній і часи Київської    Русі, і шукає паралелі з сьогоднішніми негараздами, і дає можливість відчути ту далеку епоху в якій теж, на жаль, були не тільки героїзм, а і роз’єднаність, і підступність, і зрада.

  Поезії Тетяни Володай приваблюють відкритістю думок, непідкупним ліризмом, правдою про реальне життя, живим словом. Природа  і  людина – таке коло тем, що окреслює духовні інтереси ліричного героя. Її поезія тиха, мелодійна, щемлива. Тетяна легко створює  віршовані  музичні  композиції, які  дарує всьому світу  і світ із захопленням сприймає її обдаровану душу.

  За патріотичність та невгамовну творчу працю у 2009 р. Тетяна Володай нагороджена премією Володимира  Cамійленка  Боярської міської ради.

  Зараз Тетяна Зубкова працює  в редакції медичної газети «Ваше здоров’я”.

Мов дим розтанула межа.
Про щось палке шепочуть губи…
У цьому світі є душа,
Яка тебе безмежно любить.

Біжить розбурхана ріка,
Ламає щогли, рве канати.
Та в цьому світі є рука,
Якій ти можеш довіряти.

Епохи тануть в синій млі,
Згасають розпачі та злети,
Та є любов на цій землі,
Яка окрилює поетів.

------------------------------------

Я вільна, Боже! Боже, вільна!
А крила – спадок кожної душі.
Моя веселка – квітка самосійна,
Яка росте там, де ідуть дощі.

За матеріалами Боярського краєзнавчого музею

***

ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЇ ІМ.В.САМІЙЛЕНКА
БОЯРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

2010 року

***

КОВАЛЕНКО ЛЕСЯ МИХАЙЛІВНА

КОВАЛЕНКО ЛЕСЯ МИХАЙЛІВНА КОВАЛЕНКО ЛЕСЯ МИХАЙЛІВНА

Поезія – це насолода
Без неї я втрачаю голос.
Вона мій дух, моя основа,
Зерно, що сповиває колос,
Барвиста гамма світанкова.
                (Збірка «Любов і біль»2007р.)

  Народилася 18 лютого 1938 р. в м. Боярка  Київської області в сім’ї, яка цінувала рідне слово. Батько – Михайло Маркович Клименко – робітник.

  Мати – Оксана Кузьмівна – селянка. Сім’ю було вислано за націоналістичні погляди у село на Полтавщину.

  Перший свій вірш Леся написала ще в 3 класі, бо  коли була малою чула як навколо все звучить – небо, природа, кожна людина. І в душі народжувалися мелодії.

  Леся Коваленко навчаючись у  Боярській  середній  школі  №1, вражала своїми  математичними  здібностями. Але  любов  до  літератури,  до художнього слова виявилася сильнішою за захоплення таємницями світу цифр. Ще в школі була закохана в російську поезію, в творчість Тютчева, Буніна, зачитувалась Пушкіним та Лермонтовим.

  У  1954р. вступила  до Київського училища  культури  на  бібліотечне відділення, а у 1965р. закінчує Київський інститут культури /Харківська філія/, відділ бібліографії і інформації.

  В молодості весь вільний час проводила в філармонії, часто відвідувала оперу та балет, захоплювалася полотнами Левітана, Нестерова, художників-передвижників, музикою Моцарта, Баха…

  Все своє життя працювала бібліотекарем, більшу частину – головним бібліографом, завідуючою відділом бібліографії та інформації Київського інституту легкої промисловості. Саме завдяки їй бібліотека стала осередком духовного життя інституту, а сама бібліотекар – магнітом для всіх, хто мав потяг до книги, до культури. Для  Лесі  Михайлівни  література  була  як повітря, без якого неможливо жити.

  У 1971 р. була під наглядом  КГБ,  за те,  що прийняла батька, який повернувся після засудження. Перевіряли Лесю Михайлівну, щоб не проводила націоналістичних бесід.

  Її романтична натура відкрила для себе чарівність „Лісової пісні” Лесі Українки, віще слово мудрого Кобзаря та сатиру В.Самійленка. І зачарована українською літературою втілювала мелодії дитячих мрій в свою незвичайно патріотичну поезію. Леся Михайлівна закохана в українську мову, в Україну і  розповідає  нам  про свої почуття  в   віршах. Своїм літературним вчителем  вважає  українську  народну пісню, яку любила ще з дитинства. Її творчість -  дар  від  Бога. Вірші приходять з глибини душі й лягають на папір майже без правок. Головні теми творчості – ті, на які відгукується душа : любов  до України та рідної української мови, роздуми над долею народу,  проблеми духовності, краси природи,  місце та роль поета в житті народу.

  Коваленко Леся  Михайлівна  автор збірок: «Повінь серця» - 2005р., «Любов і біль» - 2007р., «Незгасиме світло» - 2010р. Вона вважає, що література плекає духовність народу.

 

Коли душа страждає і болить,
Коли стискає горло люте горе,
Іди у ліс, щоб відчай пережить,
Або у степ, де небо неозоре.
Не можна йти із горем до людей,
Вони осудять і не зрозуміють.
Іди у гай, де ніжний соловей
Пісні співає, що нам душу гріють.
До дуба тихо серцем прихились
І виплач все, що мучить, наболіло.
А потім Богу щиро помолись,
Щоб Бог послав терпимість, мудрість й силу.

------------------------------------

Людина починається з душі
Її красу формує світле Слово
І музика пісенна у вірші,
І мудрі книги, і думки, розмови.

-------------------------------------------

Я по духу – кобзарівна.
Народилась із пісень.
В серці рідна Україна
Дзвонить в дзвони кожен день.
З нею я сміюсь і плачу,
Аж допоки я живу.
Переллю кобзарську вдачу
У мелодію живу.
Може, зойкне в когось серце,
Відгукнеться на пісні,
Почуттям святим проллється
До вкраїнської землі.
Я – жоржина. Я – осіння квітка.
Я дарую барвами тепло.
Не троянда я і не нагідка.
Чари маю стиглі як вино.

За матеріалами Боярського краєзнавчого музею

 

 

***

ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЇ ІМ.В.САМІЙЛЕНКА
БОЯРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

2011 року

***

ДЕМЯНИШИН ВІТАЛІЙ ІВАНОВИЧ

ДЕМЯНИШИН ВІТАЛІЙ ІВАНОВИЧ

      Віталій Іванович Демянишин - знаний в Україні і за її межами композитор, твори якого стали навчальними посібниками на Кубі, у Фінляндії, Чехословаччині, Швеції аранжувальник, засновник Боярської музичної школи, викладач, хормейстер, автор понад 250 творів різних жанрів.

      Народився 1939 року в с. Ометинцях на Вінниччині. Рано осиротілий, він виховувався в дитячих будинках. Закінчив військову музичну школу 1956 у Підмосков'ї. Протягом 10 років служив в армії - спершу як вихованець військового оркестру в Нарофомінську (РФ), згодом - помічник диригента. Працював з хорами та військовим ансамблем. Повернувся в Україну на рідну Вінниччину на запрошення директора школи-інтернату в Ситківцях. Працював учителем естетичного виховання, хормейстером. Почав писати музику. У 1963- 1968 - навчання на диригентсько-хоровому факультеті Музичного училища ім. Гнєсіних у Москві. Одержав диплом з правом працювати з академічним хором, викладати музично-теоретичні дисципліни та сольний спів у дитячій музичній школі. З 1968 року - у Боярці. Працював методистом з хорів та вокалу у районному Будинку культури. Того ж 1968-го організував у Боярці дитячу музичну школу Українського музично-хорового товариства, яка містилася у старому приміщенні школи № 1. Згодом ця школа набула статусу вечірньої. Коли зусиллями В.Демянишина на початку 1970-х вдалося здобути приміщення по вул. Вокзальній, 33, там розмістилася Боярська музична школа (тепер - Боярська дитяча школа мистецтв), а Віталій Іванович - її перший директор, викладає понині. Дружина і дочка Демянишина - також викладачі цієї школи.

      Віталій Демянишин - послідовний популяризатор українського музичного мистецтва. Яскравою сторінкою в його творчості є пісня «Україні» на слова Володимира Самійленка.

                                                                                                   Заслужений журналіст України                                                                                                      Ніна Харчук

 

***

ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЇ ІМ.В.САМІЙЛЕНКА
БОЯРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

2012 року

***

    ПРИЙМАЧЕНКО ВІТАЛІЙ ГРИГОРОВИЧ

Приймаченко Віталій Григорович
 

     Народився 1 серпня 1937 року в Боярці. Після закінчення школи три роки служив в армії на території  Латвії. Там і написав свої перші вірші. Після служби в армії закінчив Київський Політехнічний інститут. Працював інженером на радіозаводах „Реле і автоматика”,  боярському  „Іскра”, інституті ім. Патона. В цей час писав мало, хіба що поздоровлення сімейні та на роботі співробітникам. Але відчував, що натхнення до творчості не дає спокою. Поет щасливий, що має поетичний дар і  вважає його дарунком долі.

     В 2005 році в Боярському краєзнавчому музеї відбулася презентація першої поетичної збірки Віталія Григоровича «Гойдалка часу». До неї увійшли вірші, написані впродовж кількох десятиліть, коли їх автор носив армійські погони та закохувався в дівчат, коли навчався та працював інженером, коли випробовував долю та підкоряв свої вершини під час альпіністських сходжень.

    Віталій  Приймаченко знаходить незвичайні поетичні образи та барви для передачі власного світосприйняття. Його рудий місяць з хуліганським обличчям, який пірнає за пазуху до хмаринки, викликає щиру усмішку і очікування дива від подальших сторінок першої книги автора. І вже не дивуєшся, коли Снігуронька перетворюється на снігову бабу з мітлою у руках та весняний дощ потопає у мокрому піску.  

      Творчий потенціал автора відчувається у рядках про мавп, які намагаються розпиляти бомбу чи в застільних розмовах з самими Долею та Смертю.

      Є у творах Віталія Григоровича емоційна напруга, яка дарує його поетичним рядкам зворушливу інтимність. Так, ніби автор довірив паперу та нам, читачам, власну сердечну таємницю, ніби залишив відчиненими двері власної душі.

     Пошук власної дороги до Бога – це теж невідємна частина духовного світу Віталія Приймаченка. Його Бог має свої неповторні обличчя та сутність. За біблійними рядками автор ніби шукає відгук на власні переживання, намагаючись уникнути фальші та досягти витонченого резонансу з власною душею. 

     Віталій Приймаченко автор-упорядник книги "Вони захищали Батьківщину", презентація якої відбулася 7 травня 2012 року в актовій залі Боярської районної класичної гімназії.   Збірник складається з трьох частин: "Пам'ять зобов'язує шанувати історію"; "До біографій боярчан - ветеранів Великої Вітчизняної війни"; "Канонада спогадів. Поезія, нариси, оповідання, репортажі".

       В 2013 році світ побачила книга спогадів Володимира Нурищенка Вітрила долі  автором і упорядником якої також є  Віталій Приймаченко.

Віталій Приймаченко  пережив чимало випробувань. За свої переконання та помилки він платив сповна. Тому і має право по-своєму навчати ближніх законам Любові:

 

«Любіть не за добре, любіть не за зле,

Любіть не за чари цнотливі,

Любіть усіх щиро і тільки за те,

Що Божі ми всі на цій ниві».

 

Постать Cамійленка перед очима з болю, любові, страждання,

Кличе, благає: „Любіть Україну! Досить її зневажання!” 

Постать з минулого на тлі сьогодення – совість моя і правда.

Дає мені силу, благословення творить українське завтра. 

Постать Cамійленка – образ могутнього, вірного сина Вкраїни.

Постать поета-cпівця самобутнього  серце моє не покине!

 

22.01.2009р.

 


За матеріалами Боярського краєзнавчого музею


 


***


ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЇ ІМ.В.САМІЙЛЕНКА

БОЯРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

2013 року

***

МАЛІНЧЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

Народжений 1953 року в Києві, Олександр з 1959-го – житель Боярки. Малювати почев ще у п'ятому класі. У своє місто він по-справжньому закоханий, часто зображує його краєвиди. Неоціненною видається і участь митця в художньо-громадському житті, зокрема в діяльності Боярського мистецького братства, а також у ролі помічника-консультанта у роботі колективу краєзнавчого музею.

У 1977р. закінчив Київський промисловий художній технікум. Працював у Київському обласному художньо-виробничому комбінаті.

Володіє різними техніками живопису: акварель, олія, змішана. Захоплюється різьбленням по дереву, а також карбуванням.

Його творчі роботи вражають своєю майстерністю, душевністю, ліричністю, справжністю небесних та морських глибин.   Головна властивість творчості Малінченка - одухотвореності його полотен. Вона присутня завжди, що б художник не зображував. Чи то панораму Володимирської гірки у Києві із дніпровськими далями, чи переправу під час весняного розливу річечки у лісі, чи краєвид присадибної ділянки, де господар, ніби щойно пройшов, а гуси дивляться йому в слід…

Художник зображує різні стани природи у будь-яку пору року. Йому цікаво відтворювати сонячну днину і надвечір’я, старезні дуби і ніжну парость. Зачаровані краєвиди оживають під пензлем художника. Портрети наповнені образністю і захоплюють особливим поглядом. Передати настрої неба, капризи водяного простору, схожість портрета з натурою під силу лише великим майстрам.

Картини художника неодноразово були представлені на міських, районних та обласних виставках України.

Майстер легкої вдачі, щедро дарує людям художні твори та неповторні вироби з дерева.

Полотна Олександра Малінченка також прикрашають колекції шанувальників прекрасного як в Україні, так і за кордоном.


***


ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЇ ІМ. В. САМІЙЛЕНКА

БОЯРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 

2014 року

***

ВІТЮК ВОЛОДИМИР ПАВЛОВИЧ

Вітюк Володимир Павлович.


Володимир Вітюк народився 1941 року у Мінську (Білорусь). Здобув 1971 року вищу освіту в Київському медичному інституті, за фахом – хірург. Трудову діяльність розпочав у селищі Цибулів на Черкащині. З 1967 до 1998 року працював завідувачем хірургічного відділення Березанської лікарні на Київщині. З 1998 року – у Боярці, хірург вищої категорії Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району.

За цей час хірург Вітюк зробив сотні операцій, часто найскладніших, які повернули людям життя. Водночас неоціненною видається участь лікаря у культурно-мистецькому житті міста, зокрема його діяльність у Боярському Мистецькому Братстві, а також як консультанта у роботі Боярського краєзнавчого музею. Він не тільки ініціює відзначення тієї чи іншої події, а й бере активну участь у її проведенні. Виступає як чудовий знавець творчості поетів, письменників, а також як талановитий декламатор творів. Володимир Вітюк пише власні вірші.

Пам’ятним для боярчан став ініційований Володимиром Павловичем літературно-мистецький захід у Будинку культури 16 січня 2015 року, присвячений 80-річчю Василя Симоненка. Виконання поезії незабутнього письменника народним артистом України Анатолієм Паламаренком, Володимиром Вітюком, а також боярськими школярами перетворилося на справжнє свято патріотизму та любові до України.

Де б не жив і працював хірург Володимир Вітюк, він скрізь виявляв свою переконливу громадянську позицію. У Березані створив і очолив місцеву організацію Народного Руху. У Боярці був обраний депутатом Боярської міської ради (1998-2002).

Тема вшанування пам’яті Володимира Самійленка, вивчення і популяризація його творчості залишається провідною в громадській діяльності Володимира Вітюка.


***

ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЇ ІМ.В.САМІЙЛЕНКА

БОЯРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

2015 року

***
 ПРИСЯЖНИЙ 
ДМИТРО АНАТОЛІЙОВИЧ

Отець Димитрій

 

Народився 10 грудня 1975 року в с. Тарасівка. 1994-1997 – навчався в Київській духовній семінарії. Паралельно вступив до Київського університету культури і мистецтв  на бібліотечний факультет за спеціальністю «керівник студії художнього дизайну», який закінчив у 1998 році.

У 1997 році прийняв сан священика та отримав призначення на Боярку. Нині – студент п’ятого курсу Карпатського університету ім. Августина Волошина, богословсько-філософського факультету. З 1998 року відкриває для себе світ духовних мандрів. З того часу відвідав більшість святинь України та понад 30 країн світу.

Має ряд нагород. Серед церковних: камілавка, жовтий хрест, має сан протоієрея. Нагороджений орденом Христа Спасителя від УАПЦ, Хрестом українського козацтва.

Кавалер ордена «За вірність народу України» від МГО «Асамблея ділових кіл» має інші нагороди.

У 2002 році був обраний депутатом Києво-Святошинської районної ради від м. Боярка.

Будучи патріотично налаштованим  українцем, починаючи з гарячих подій на Майдані гідності, постійно опікується патріотами,  духовним станом українських військових. У складі культурно-мистецьких десантів ГО «Народна філармонія» відвідав значну кількість військових частин, а також неодноразово бував у зоні АТО

Водночас неоціненною видається активна участь священика у культурно-мистецькому житті міста, зокрема його діяльність як консультанта, порадника у науковій роботі працівникам Боярського краєзнавчого музею. Отець Дмитрій має великі пізнання з історії України, поважає традиції предків, веде історичний клуб при храмі, де згуртував непересічних особистостей: істориків, письменників, журналістів. Випустив ряд дисків із записами засідань клубу та духовно-просвітницьких бесід. Має непересічний хист поета.

Яскравою сторінкою в діяльності Дмитра Присяжного є тема вшанування пам’яті Володимира Самійленка. Він є активним учасником  духовно-просвітницьких заходів у місті, приурочених Самійленку, зокрема щорічно в день народження письменника - 3 лютого, та в день смерті - 12 серпня, звершує заупокійну молитву по спочилому під час проведення масових мітингів біля могили В.Самійленка.  Надав допомогу під час створення документального фільму про Володимира Самійленка. Підтримує тісний зв'язок з митцями Боярки, Києва та України.


***

ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЇ ІМ.В.САМІЙЛЕНКА

БОЯРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

2016 року

***
КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР ТВОРЧОСТІ МОЛОДІ «ОБЕРІГ» 
 

Києво-Святошинський районний центр творчості молоді «Оберіг».

 

Києво-Святошинський районний центр творчості молоді «Оберіг» свою діяльність розпочав у 1978 році як Києво-Святошинський районний будинок піонерів та школярів. В 1990р. на підставі рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації було розпочато його реорганізацію та будівництво нового приміщення. 19 квітня 1991р. був відкритий Києво-Святошинський районний центр дитячої та юнацької творчості в місті Боярка по вул.Білогородській, буд.23а. У 1994р. заклад перереєстровано в Києво-Святошинський районний центр творчості молоді "Оберіг". З 2005р. директором центру призначена Надія Скакодуб.

Заклад має власну  геральдику: прапор, герб та гімн. Кожний захід в центрі розпочинається словами, які є візитівкою центру: "Ми любимо вас!".

З 2001року відповідно до наказу МОН України, а в 2010 році знову підтверджено, КСР ЦТМ «Оберіг» внесений до Переліку найбільших позашкільних навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України. З 2007 року відповідно до Статуту Києво-Святошинський районний центр творчості молоді "Оберіг" – комплексний позашкільний навчальний заклад. Позашкільна освіта в центрі здійснюється за 10 напрямами. Із них художньо-естетичний – найбільш поширений. Центр проводить навчально-виховну, інформаційно-методичну, організаційно-масову, навчально-тренувальну роботу. Пріоритетним завданням в діяльності педагогічного колективу Києво-Святошинського районного ЦТМ "Оберіг" є впровадження сучасних технологій моделювання інноваційного освітнього простору для розвитку творчого потенціалу особистості вихованців міста Боярки та Києво-Святошинського району, виховання дітей та учнівської молоді палкими патріотами рідного краю, знавцями народних звичаїв, традицій та побуту своїх прадідів, людьми, які віддано несуть любов до ближнього, України та Бога.

В закладі працює понад 60 педагогів, висококваліфікованих фахівців, діяльність яких неодноразово відзначена почесними грамотами, дипломами та подяками органів місцевого самоврядування, державних адміністрацій, МОН України; присвоєні педагогічні звання «керівник гуртка-методист» –11 педагогам. Колектив центру має чисельні  нагороди. Наприкладд: виховна система закладу «З любов’ю в серці» у 2014р.отримала ІІ місце на всеукраїнському конкурсі соціально-педагогічних систем позашкільних навчальних закладів України; в Рейтингу якості позашкільної освіти «Золота когорта позашкільників України» стали переможцями в категорії «Позашкільні навчальні заклади районного підпорядкування» серед комплексних позашкільних навчальних закладів. Переможцями, ІІІ місце, обласного етапу всеукраїнського конкурсу професійної майстерності педагогів-позашкільників «Джерело творчості» у 2015р. стали Мельник Т.О., керівник зразкової театр-студії «Світла хвиля», та Нурищенко О.М., керівник народної студії естрадно-народного співу «Перлина», у 2016р., ІІ місце, – Іванькова С.Л., керівник студії  «Художня вишивка».

В закладі навчається понад 1800 дітей; працює 63 гуртки, в них 129 груп. Надійною підтримкою для найбільш талановитої молоді є стипендія голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації. Чисельність стипендіатів з кожним роком збільшується. В 2016-2017н.р.  26 вихованців  отримують  таку стипендію. Щорічно збільшується також і кількість вихованців – переможців міжнародних, всеукраїнських, обласних фестивалів, творчих конкурсів та виставок, які презентують українське народне мистецтво та прославляють  ймення міста Боярки на світовому рівні. Педагогічний та дитячі колективи ЦТМ «Оберіг» беруть активну участь у культурно-мистецьких заходах міста Боярки, Києво-Святошинського району та Київської області. Вивчаючи історичні сторінки життя міста популяризує та вшановує пам'ять відомих людей, які в різні часи проживали та творили в м. Боярка. Особливу дань колектив віддає літературній спадщині   Володимира Самійленка.

7 дитячим колективам закладу присвоєні почесні звання:

  • · Народна студія естрадно-народного співу «Перлина», керівник Оксана Нурищенко ;
  • · Народна студія бального танцю «Ритми», керівник Ольга Зарицька;
  • · Народний хореографічний ансамбль «Сонечко», керівники Галина Лебіга, Андрій Дворак, Ігор Дорохін;
  • · Зразкова студія образотворчого мистецтва «Звичайне диво», керівник Тетяна Поліщук;
  • · Зразкова студія «Фітодизайн», керівник Людмила Єріна;
  • · Зразкова театр-студія «Світла хвиля», керівник Тетяна Мельник;
  • · Зразковий вокальний ансамбль «Алегро», керівник Олена Дзюба.

В тісній співпраці з громадськими організаціями нашого міста та Києво-Святошинського району колектив займається доброчинністю та проводить благодійні акції для дітей всіх соціально-незахищених категорій та бійців АТО, інвалідів і ветеранів війни, праці, одиноких та людей похилого віку. Традиційними в тісній співпраці з Боярською міською радою, керівниками підприємств різних форм власності, громадськістю міста  стали в закладі проведення Дня відкритих дверей,  свята «В гостях у Миколая», Новорічних ранків, Різдвяних колядок та щедрівок по Україні, святкових концертів на честь Жіночого свята, Дня міста, Дня захисника Вітчизни, Дня Перемоги, Міжнародного дня захисту дітей, професійних свят; показ дитячих вистав глядацькому колу міста Боярки та Києво-Святошинського району. В 2008р. педагогічний колектив відродив заключний фестиваль дитячої творчості центру під назвою "Обереги любові", до якого долучаються всі, кому небайдужа доля творчо обдарованої особистості в Україні.

Як громадський діяч міста, колектив центру тісно співпрацює з митцями міста та України. П’ять років поспіль колектив проводить започаткований Боярською міською радою та ГО «Розвиток громад» Молодіжний мистецький конкурс ім. І.Коваленка, який згуртував непересічних творчих особистостей: письменників, музикантів, акторів, поетів, вокалістів. До оцінювання виконавського рівня учасників конкурсу долучаються висококваліфіковані спеціалісти, які створюють позитивний імідж культурно-мистецьким заходам нашого міста. Популяризуючи творчість наших митців та прищеплюючи любов до української духовної скарбниці,  в закладі випущено та розповсюджено ряд дисків із записами пісенних і поетичних творів про Боярку. В стінах «Оберегу» часто проходять виставки, майстер-класи народних майстрів і художників, творчі вечори поетів і письменників нашого міста і України.

Цікавою сторінкою в діяльності колективу «Оберегу» є тема вшанування пам’яті Володимира Самійленка: ознайомлення вихованців з його творчістю, зустрічі з лауреатами Премії ім. В.Самійленка, проведення вечорів та презентація літературної спадщини поета.  Колектив є учасником  духовно-просвітницьких заходів у місті, приурочених В.Самійленку.