ГОЛОВНА Наукова діяльність Видатні люди району Люди важкої долі

Люди нелегкої долі - Пацан Юрій Іванович

Головна статті
Люди нелегкої долі
Опанасенко Ніна Петрівна
Пацан Юрій Іванович
Шипулін Дмитрій
Шипуліна Тетяна
Калабушкіна Ольга Сергіївна
Всі сторінки

 

 

ПАЦАН ЮРІЙ ІВАНОВИЧ

Неординарною особистістю, якій ціною надважких зусиль вдалося подолати незборимі життєві негаразди, є наш земляк Юрій Пацан, уродженець села Пархомівка Володарського району Київської області. Саме тут, на берегах повноводних ставків, промайнуло його безтурботне дитинство. У 1981 році закінчив місцеву загальноосвітню школу, де познайомився з майбутньою дружиною Тетяною. Дещо пізніше -   строкова армійська служба.

Повернувшись додому, Юрій одружується і вступає до училища енергетиків. Згодом навчаэться в Ірпінському індустріальному технікумі (заочне відділення). Працював у різних місцях: і в школі, і на машинобудівному заводі "ВНДІфірмаш", і навіть, на автозаправці. А у 1986-му, брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС. Цього лихого літа він п'ять разів побував поблизу реактора, має другу категорію ліквідатора. Дорожив роботою, дбаючи про благополуччя сім'ї, відпрацьовував – підробляв, де тільки міг.

Юрій Пацан навіть і не мріяв бути художником. Жахлива автомобільна катастрофа, що кардинально змінила життя, сталася 1999 року, коли Юрієві виповнилося 36 років, прикувала його до ліжка, але не змогла зламати його дух. Хірурги реанімації казали, що «хлопець у сорочці народився», і латали порвані легені, «підшивали» м’язи, складали роздроблені кістки. Молодий дужий організм боровся. З лікарні вийшов   інвалідом першої групи із діагнозом – вироком : компресійний перелом хребця, розрив спинного мозку і як наслідок — практична нерухомість. Після тривалих реабілітаційних процедур Юрія Пацана відправили додому, до жінки і дочок, з умовою, що рідні самі доглядатимуть і лікуватимуть хворого.

Тоді тільки сильний характер Юрія, палке й жертовне кохання Тетяни та їхня любов до доньок Іванни та Інни допомогли подолати важку біду.

Щоденні багатогодинні вправи з гантелями та гирею, підтягування на турніку і масажі дали позитивний результат — чоловік, якому лікарі пророкували провести залишок життя в горизонтальному положенні, зміг сісти.

Люди не залишили сім’ю наодинці з бідою. Підставляли плече родичі, друзі. Сусіда-хірург ставив крапельниці, робив масаж, обробляв пролежні. А як усі раділи, коли помітили перше поліпшення. Хай незначне, крихітне, та все ж… Є значить надія на одужання!

Справжні чоловіки іноді живуть зовсім близько. Коротка спортивна зачіска, виразні риси обличчя, відвертий погляд сіро-зелених очей – погляд упевненої в собі людини. Широкоплечий, дужий, енергії в Юрія Івановича понад край, як і життєрадісності, оптимізму, щирої приязні до людей. Навіть ті, хто переступає поріг його квартири, що в пристоличному селищі Чабани, вперше, відразу відчувають себе найбажанішими гостями. Така в господареві притягальна сила криється. Його життєве кредо — «я живу, а не проживаю».

 

Перші кроки в мистецтві він зробив, лежачи на спині. Щоб допомагати   сім”ї спочатку з оплавлених пластикових пляшок робив оригінальні квіткові композиції, спробував створювати невеликі рамки, різьблені вигадливими візерунками. а згодом захопився малюванням.   Першою серйозною темою у творчості Юрія Івановича стали ікони. Він навчився перемальовувати образи із церковних календарів, тому що на створення чогось свого потрібно отримати благословення. Коли ж церква дала такий дозвіл, Юрій створив дерев’яні ікони : Герасима, Іона і Пітирима — репродукцію рідкісної сибірської ікони — і зображення Ісуса Христа. Дві найкращі роботи з ескізів Миколи Реріха, художник подарував Покровській церкві.

Потім почав малювати портрети. Одного разу суто із цікавості спробував писати олійними фарбами. Не маючи художньої освіти, самотужки з книжок та журналів вивчав і освоював   всі художні прийоми і принципи створення живописних полотен. Коли не міг сидіти, малював лежачи на животі.

Улюблений жанр митця — пейзаж, хоча Юрій пише і натюрморти, і портрети, але останні — тільки в подарунок або на замовлення. Сюжетами більшості картин стають дитячі та юнацькі спогади про рідне село Пархомівку. Рами для своїх картин художник уже за звичкою виготовляє сам.

Господь Бог наділив Юрія не тільки талантом, він обдарував його ще неабиякою працьовитістю. За перші два з половиною роки його творчої діяльності художник створив понад півтисячі картин. Роботи Юрія Пацана прикрашають приватні колекції поціновувачів мистецтва з Росії, Греції, США, Канади, Китаю та Німеччини, кабінети духовних і політичних діячів України. Він належить до тієї рідкісної категорії митців, для кого творчість — то не лише спосіб самовираження, а й щоденна духовна робота, якою він живе. За словами Юрія, якщо картина йде від душі, то її можна написати за добу, хоча продавати шкода, ніби дитину в чужі руки віддаєш. А людям, яких художник поважає і цінує, свої полотна дарує.

Нині Юрій Іванович - член Академії творчості інвалідів м. Києва За його плечима не один десяток виставок, персональних і спільних з іншими художниками. Перша експозиція відбулася 2001 року, через два роки після катастрофи. На ній Пацан не був присутній, бо не дозволяла фізична вада - художник міг тільки лежати. 2003 року на Всеукраїнському фестивалі творчості людей з обмеженими можливостями Юрій здобув диплом ІІІ ступеня. Особисто почав відвідувати заходи починаючи з 2004 року, коли навчився сидіти.

За останні кілька років він приймав участь у виставці, присвяченій Міжнародному дню інваліда в Національному музеї Тараса Шевченка, вернісажі в Секретаріаті Президента України і Всеукраїнській виставці в Міністерстві праці та соціальної політики, відбулася персональна виставка Юрія Пацана в Москві під назвою «Мальовнича Україна». Є його картина й у московському гуманітарному центрі «Подолання» імені Миколи Островського, де виставляються інваліди, котрі знайшли себе в мистецтві. До речі, відвідувачам виставки у Москві сподобалась картина «Вечеря». Сам автор не без гумору називає її «Антикризова вечеря», бо на полотні зображено щедрий стіл, що символізує неминучість розквіту незалежної України.

Президент України Віктор Ющенко нагородив інваліда І групи, художника – аматора Юрія Пацана орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

У київській церкві Покрови Божої Матері Юрій Іванович був урочисто посвячений в реєстрові козаки. Голова ВГО «Українське Реєстрове Козацтво» відзначив талановитого художника, лейтенанта УРК Юрія Пацана орденом «Бронзовий козацький хрест» III ступеня.

Юрій Іванович вірить в своє одужання, в те, що настане ден, коли він зможе звестися, без сторонньої допомоги вийти з будинку і поставити на природі мольберт. Його заповітна мрія : коли стане на ноги – зробить власну художню школу для дітей, щоб передати їм свої вміння.

У Миколи Островського є чудовий вислів: „Умій жити і тоді, коли життя стає нестерпним. Зроби його корисним”. Юрій Іванович саме така людина. Після великих проблем із своїм здоров’ям, він знайшов у собі мужність, велику силу волі і творить прекрасне, несе людям світло і тепло. Не одну оселю прикрашають енергетично світлі полотна Юрія, не тільки в Україні, а і далеко за її межами.

У 2009 році Юрій Пацан удостоєний високого звання Лауреата премії імені Миколи Островського.

Безмірне горе, безнадія одних ламають назавжди, для інших стають сходинкою до вершин духу.

Перехід до фотогалереї