ГОЛОВНА Наукова діяльність Історія Києво-Святошинського району Історична довідка району

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА К-СВЯТОШИНСЬКОГО Р-НУ

Головна статті
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА К-СВЯТОШИНСЬКОГО Р-НУ
Походження назви району
Книга
Всі сторінки

    Цілий ряд адміністративно – територіальних змін проходили протягом всього періоду до соціалістичної революції. Але Київський уїзд входив до складу Київської губернії. Від грудня 1845 р. до революції значних змін не відбулося. Київська губернія поділялась на 12 уїздів, 203 волості, із них Київський уїзд на 18 волостей, куди входили: Білгородська, Хотівська. (Список населених місць Київської губернії. Київ. 1900 р., стор. 1896).

 
Мапа Києво - Святошинського району Мапа Києво - Святошинського району
Мапа Києво - Святошинського району
Натисніть щоб збільшити

   В перші роки радянської влади в територіальному поділі Київської губернії відбулися незначні зміни. 27 квітня 1921 р. було видано постанову ВУЦПК про включення Переяславського уїзду до складу Київської губернії. Київська губернія ділилась на 12 уїздів, Київський уїзд на 20 волостей, Стоянська, Хотівська, Шпитьківська (Губернии й волости, уезд УССР – 15 ноября 1921 г., Харьков 1921г., стор. 11-13). 3-15 вересня 1920 р. Київський округ як і всі інші був ліквідований. З цього часу і до створення областей райони підпорядковувались безпосередньо центру. Після реформи 1930 р. на Київщині залишилось два самостійних міста: Київ, Бердичів підпорядковані центру – Харкову, а також 19 районів і 1 міськвиконком. Київському міськвиконкому підпорядковувались наступні 48 сільських і 3 селищних виконкоми, з них Білогородський, Бобрицький, Гатнянський, Горбовицький, Гореницький, Горенський, Мощунський, Петропавлівсько-Борщагівський, Петрушківський, Поштово-Вітянський, Княжицький, Крюківщинський, Лісниківський, Михайлівсько-Рубежівський, Мостищенський, селищні виконкоми: Софіївсько-Борщагівський, Тарасівський, Ходосіївський, Шпитьківський, Юрівський.

 
   4
квітня 1937 р. Президія ЦВК УРСР видала постанову про створення адміністративних районів на території приміських зон міських Рад обласних центрів. Були створені Броварський і Київський (Святошинський) райони. До складу Київського (Святошинського) району ввійшло 33 сільські ради і 3 селишних ради: Білгородська, Бобрицька, Гатнянська, Горбовицька, Гореницька, Горенська, Крюківщинська, Лісниківська, Мощунська, Музичанська, Петрушківська, Петропавлівcько-Борщагівська, Поштово-Вітянська, Софіївсько-Борщагівська, Тарасівська, Хотівська, Шпитьківська, Юрівська, Личанська, Михайлівсько-Рубежівська, Мостищенська, Ходосіївська сільська рада в складі Обухівського району.

   5 серпня 1944 р. був виданий указ Президії Верховної Ради УРСР „Про перейменування, уточнення і внесення змін в назви деяких міст, районних центрів України (Відомості Верховної Ради УРСР стор. 9-10). Відповідно до цього указу Київський (Святошинський) район перейменований   у Києво-Святошинський район.

   30 грудня 1956 р. рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів місто Боярку перевели до категорії міст районного підпорядкування смт. Боярка – Будаєвка з присвоєнням найменування Боярка. 21 березня 1957 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР в межу міста Києва були включені наступні пункти Києво-Святошинського району: Пирогів і Чапаєвка, селище Дніпровського пароплавства острів „Жуковка”, селище Феофанія, зона дачних поселень в урочищі Конча-Заспа. Пирогівська сільська рада була ліквідована.
4 листопада 1957 р. рішенням Київської облради населенні пункти Нова Боярка, Нова Тарасівка включені в межу міста Боярка Києво-Святошинського району (Відомості Верховної Ради УРСР 1957 р., № 10 стор. 202, 203, 205).

   15 лютого 1958р. рішенням Київської облради Романівська сільська рада Києво-Святошинського району ліквідована з передачею населеного пункту в межу м. Ірпінь Києво-Святошинського району.     Новостворене селище Вишневе включено в залікові дані і підпорядкувала його Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району (Відомості ВР УРСР 1968 р. № 2, стор. 50 ). 13 лютого 1960р. рішенням Київського облвиконкому селище Вишневе Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району віднесено до категорії селища міського типу ( Відомості ВР УРСР 1960 р. №8 стор. 68, 69, 71).

   20 грудня 1960 р. рішенням Київського облвиконкому Мироцька сільська рада Бородянського району передана до складу Києво-Святошинського району (там само, 1961 р. №3, стор. 218, 220 ).

   18 серпня 1962 р. рішенням Київського облвиконкому село Вишгород Києво-Святошинського району віднесено до категорії смт.( там само, 1962 р. №35, стор. 666).

   30 грудня 1962 р. вийшов указ Президії ВР УРСР „Про відношення і підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень УРСР (Відомості ВР 1963 р. №2 стор. 24-25, 25-30). У відання обласних (промислових) Рад були передані наступні міста Київської області з підпорядкуванням радам населених пунктів : м. Ірпінь, м. Боярка, м. Вишневе.30 грудня 1962 р. був виданий   указ Президії ВР УРСР „ Про збільшення сільських районів Української РСР (там само, 1963 р. №2, стор. 32-39 ). Було зменшено 19 районів, залишилось 12 районів, із них Києво-Святошинський (центр м. Київ) у складі сільської ради Києво-Святошинського району.

   1 червня рішенням облвиконкому Вузівська та Личанська сільські ради Макарівського району   були передані до складу   Києво-Святошинського району. Літочківська сільська рада   Києво-Святошинського району до складу Бориспільського району. Тим же рішенням села Дмитрівка і Петрівське Толонунської сільської ради Києво-Святошинського району об’єднані в одне село Петрівське(там само, 1963р. №26, стор. 612,614).

   25 вересня 1963 р. рішенням виконкому Київської промислової Ради смт. Димер Ірпінського міськвиконкому передано в відання обласної ради і включено до складу Києво-Святошинського району, а м. Боярка Ірпінської міськради передано в підпорядкування Васильківській міськраді(там же, 1963 р. №43, стор. 824 ).11 липня 1964 р. в зв’язку з переселенням жителів рішенням виконкому Київської обласної ради було виключено з облікових даних Києво-Святошинського району с. Мироцьке. 4 січня 1965 р. був виданий Указ Президії ВР УРСР „Про внесення змін адміністративних районів Української РСР” (там само, 1965 р. №3, стор. 64).

 

   Відповідно до цього указу відбулося об’єднання промислових і обласних Рад депутатів трудящих УРСР і укрупнення районів на території УРСР.У складі Київської області замість 12, утворилось 19 районів, серед них Києво-Святошинський район (центр м. Київ) в складі м. Боярка, Білгородської, Вузівської, Віта-Почтової, Гатнянської, Гореницької, Крюківщинської, Личанської, Мироцької, Михайлівсько-Рубежівської, Музичанської, Петропавлівсько-Борщагівської, Петрушківської, Софіївсько-Борщагівської, Тарасівської, Ходосіївської, Хотівської, Шпитьківської сільських рад.

   19 листопада 1966 р. рішенням Київського облвиконкому Яблоньківську сільську раду Києво-Святошинського району включено в межі селища Буча Ірпінської міськради (там само, 1966 р., №48, стор. 523). 15 січня 1968 р. село Мостище Горенської сільської ради Києво-Святошинського району передано в підпорядкування Гостомельській селищній раді (там само,1967 р. №4 стор. 32 ).

   18 січня Указ Президії ВР УРСР „Про віднесення смт. Вишгород Києво-Святошинського району до категорії міського районного підпорядкування (там само, 1968 р. стор.13 ).

   30 серпня 1968 р. в складі Києво-Святошинського району створена Забірська сільська рада (с. Забір’я). Тим же рішенням Київської області центр Жорнівської сільської ради Києво-Святошинського району перенесено в с.Княжичі і сільська рада перейменована в Княжицьку (там само, 1968 р. № 47,стор. 580 ).20 липня 1970 р. рішенням Київського облвиконкому в зв’язку з переселенням жителів виключено з облікових даних населений пункт село Рудя Толокунська Толокунської сільської ради Києво-Святошинського району (там само, 1970 р.№ 31, стор.318).

   20 липня 1970 р. рішенням Київського облвиконкому включено в облікові дані села Стоянка і Мечта Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району. 25 серпня 1971 р. був виданий указ Президії ВР УРСР про віднесення смт. Вишневе і інші до категорії міст районного підпорядкування (там само, 1971 р.№35, стор. 270)

   10 квітня 1972 р. рішенням Київського облвиконкому в складі Києво-Святошинського району створено Чабанівську селищну раду смт. Чабани. Цим же рішенням розформовано Личанську сільську раду і передано с. Личанку в підпорядкування Шпитьківській сільській раді і село Неграші в підпорядкування Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району. Тим же рішенням центр Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району перенесено в с. Мила і сільська рада перейменована в Милівську. Реорганізовано с. Лука Музичанської сільської ради в підпорядкування Гореницької   сільської ради Києво-Святошинського району.

   с. Новосілки Хотівської сільської ради – Чабанівській селищній раді.

   Богданівська сільська рада Іванківського району включена до складу Києво-Святошинського району (там само, 1973 р., №16 стор. 131, 132 ).

   27 листопада 1972 р. у відповідності з рішенням виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих в складі Васильківського району створена Малютянська сільська рада, з центром в с. Малютянка , до якого перейшло в підпорядкування село Іванов Глевахської сільської ради (там само, 1972 р. №50, стор. 489 ). 12 квітня 1973 р. був виданий Указ Президії ВР УРСР „Про створення нових районів Української РСР” (там само, 1973 р. №17, стор. 126 ). 

    У відповідності з цим була створена Ясногородська сільська рада в складі   Києво-Святошинського району.

   22 травня 1978 р. рішенням Київського облвиконкому Малютянська сільська рада Васильківського району перенесена до складу Києво-Святошинського району (там само, 1978 р.№24, стор. 400 ).

 

Звідки походить назва нашого району «Святошинський» - читати на наступній сторінці

 

 

Звідки походить назва нашого району «Святошинський»

 

   Назва «Святошинський» походить від імені людини, яка здійснила віколомний подвиг добролюбства, миротворства та милосердя.
   Ім’я цієї людини Святослав, преподобний Микола Святоша. Він був сином Чернігівського князя Данила Святославовича та онуком Святослава Ярославовича, князя Київського та Чернігівського. Жив у 12 столітті.
   Коли князевич Святослав був дитиною, його всі любили і лагідно називали Святошею. А коли Святоша підріс, то виявив потяг до віри в Бога та бажання служити йому. Тому будучи уже дорослим в 1107 році, прибув він до Києво-Печерського монастиря, де прийняв чернецтво під ім’ям Миколи. А через надзвичайну його набожність мирське його лагідне ім’я Святоша поєдналося з монашеським. Так і увійшов він навіки в історію рідного краю.
   Чернець Микола Святоша був надзвичайно слухняною та працьовитою людиною. Три роки працював він на кухні, рубав дрова над Дніпром та носив їх на плечах до монастиря. Наступні три роки він був сторожем при монастирській брамі, а потім перейшов служити до трапезної. Де б він не працював – усе робив з великим бажанням. І навіть тоді, коли після відбуття посуху він став мовчальником в окремій келії (щоб піклуватися про спасіння своєї душі) не облишив праці: біля своєї келії посадив багато овочів і ніколи не сидів без роботи. Був Микола Святоша чорним кравцем (шив одяг). Коли ж випадав йому вільний час – багато молився. Микола Святоша відзначався миролюбством. Під час суперечок князів у 1142 році виступав як посередник і примирювач. Був дуже безкорисним. Все, що одержував від батька та братів, віддавав на будівлю церков, обдаровував бідних. На його кошти купувалися книжки для багатьох церков. Сам преподобний Микола любив читати, мав гарну бібліотеку, яка стала основою для великої бібліотеки Києво-Печерської лаври. На гроші Миколи Святоші у 1108 році було побудовано церкву Святої Трійці, і окремо – шпиталь із церквою Святого Миколи.
   У Києво-Печерському монастирі він прожив 36 років і вже за свого життя зазнав слави великого подвижника. Упокоївся Микола Святоша 14 жовтня 1143 року. На його похорон прийшло майже все населення Києва.
   Мощі преподобного Миколи покояться у ближніх (Антонієвих) печерах. Землі біля Києва, що належали Миколі Святоші, і які він за життя роздав, вказують на велику духовну приналежність їх цій віколомній особистості, життєвий приклад якої світитиме людям і в наступних тисячоліттях. Тому найближчий до Києва район і названо Києво-Святошинським.

Книга "Києво-Святошинський район - читати на наступній сторінці"


 Книга "Києво-Святошинський район"

Автор-упорядник В.В.Болгов.2009р.

Києво-Святошинський район. Загальна характеристика

Києво-Святошинський район утворено в 1937р.

Географічне розташування: Києво-Святошинський район знаходиться у центральній частині Київської області в лісостеповій зоні праворуч бассейну річки Дніпро.Клімат помірно континентальний з достатнім зволоженням, сприятливий для вирощування зернових, овочевих і фруктово-ягідних культур. Із заходу напівдугою протяжністю 60км прилягає до Києва. На півночі межує з Вишгородським, на північному заході – з Бородянським і Макарівським , а на півдні – з Васильківським та Обухівським районами.

Адміністративно-територіальний склад: у районі налічується 52 населених пункти, серед яких 2 міста районного значення – Боярка та Вишневе, селище Чабани та 49 сіл, на території яких діють 2 міських, 1 селищна , 25 сільських виконкомів. Після Чорнобильської катастрофи в 1986 р. 9 населених пунктів району   віднесено до зони постійного радіологічного контролю. Адміністративна межа району, яка півкільцем охоплює місто Київ, складає 72 тис.564 га, що становить 2,6% від загальної площі Київської області. Площа району без Ірпінської зони – 66160 га (з них у межах Ірпінської міської ради – 6404 га).

Населення: середня чисельність наявного населення станом на 01.01.09 року 153,3 тис. осіб, у тому числі: міського – 74,5 тис, сільського – 78,8 тис.

У Києво-Святошинському районі проживають громадяни різних національностей. У національному відношенні найбільшу питому вагу займають українці, росіяни, білоруси, поляки, вірмени, євреї, азербайджанці, молдавани, болгари, грузини, татари.

Природні ресурси: корисні копалини району представлені в основному неметалічними (цегельно-черепичними глинами, будівельними пісками) та паливними торфовими покладами. Розвідано ряд родовищ підземних вод, які використовуються в господарсько-питних цілях.

Водні ресурси: по території району протікають 15 річок, серед яких: Ірпінь, Рокач, Буча, Козинці, Бобриця, Нивка, Мощунка, Горенка, Горлянка, Віта, Сіверка та ін.

Заповідники:

Лісовий заказник загальнодержавного значення «Жуків Хутір» (Міхайлівсько—Рубежівська сільська рада) – 622,5 га.;

Орнітологічний заказник загальнодержавного значення «Жорнівський» (Княжицька сільська рада) – 90,0 га;

Парк – пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення “Жорнівський» (Княжицька сільська рада) – 5,2 га;

Ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Кирикове» (Лісниківська сільська рада) – 13,0 га;

Ботанічний заказник місцевого значення «Гора Козинська» (Лісниківська сільська рада) – 2,35 га;

Ботанічний заказник місцевого значення «Урочище Безодня» (Лісниківська сільська рада) – 3,35 га;

Ботанічна пам’ятка природи «Ясень звичайний» (Лісниківська сільська рада) - ),01 га;

Заповідне урочище «Корчуватник» (Шпитьківська сільська рада) – 41,0 га;

Геологічна пам’ятка природи «Білгородський горб» (Білогородська сільська рада).

Економіка району

Питома вага району в економиці складає:
  В усіх сферах економічної діяльності зайнято 36872 особи, у тому числі: у промисловості – 8494 особи, у сільському господарстві – 3614 осіб, у державному управлінні – 918 осіб, в інших галузях – 23846 осіб.

Промисловість

У Києво-Святошинському району працюють 53 промислових підприємства основного кола.

Галузеву структуру промисловості за видами економічної діяльності представляють:

 Сільське господарство

   Основна спеціалізація сільськогосподарських підприємств – вирощування зернових, плодоовочевої продукції, виробництво молока і м’яса.
   У районі нараховується 28 сільськогосподарських підприємств, серед них: НДВАК «Пуща-Водиця» (м. Київ), СГ ТОВ АФ «Білогородка» (с. Білогородка), СГ ТОВ «Бузівське» (с. Бузова), СГ ТОВ АК «Тарасівський» (с. Тарасівка), СГ ТОВ АК «Хотівський» (с. Хотів), СГ ТОВ «Агроленд» (с. Шпитьки), СТОВ «Бучанське» (смт Гостомель), ТОВ АФ «Княжичі» (с. Княжичі), ТОВ АФ « Крюківщина» (с. Крюківщина), СГК «Рубежівський» (с. Михайлівська Рубежівка), ПП «Амарант-Агро» (с. Дмитрівка), ПСП «Жито» (с. Гореничі), ПСП «Шевченківське» (с. Гореничі), ПП «Агросвіт» (с. Новосілки), ТОВ АФ «Агрома» (с. Петропавлівська Борщагівка), ВАТ «Київська овочева фабрика» (м. Київ), ВАТ «Плодорозсадницьке» (с. Петрівське), ВАТ «Забір’я» (с. Забір’я), ВАТ «Декоративні культури» (м. Боярка), ДГ «Дмитрівка» (с. Дмитрівка), ДГ «Новосілки» (с. Новосілки), ДГ «Чабани» (стм Чабани), НДГ «Ворзель» (стм Ворзель), ДСП «Чайка» філія «Лісне» (с. Лісне), підсобне господарство «Бобриця» (с. Бобриця), філія «Антонов – Агро» ДПАНТК ім.. Антонова (с. Круглик).

Наука та освіта

На території району діють:
   Освіта в районі представлена одним вищим навчальним закладом І-ІІ рівнів акредитації, а також 38 денними загальноосвітніми закладами (кількість учнів – 14 061), 37 дошкільними закладами (кількість дітей – 4 912), 5 дитячими позашкільними установами (задіяно 6 196 дітей).

Медицина

У районі працюють 44 лікувальних закладів (поліклініки, амбулаторії, профілакторії), 6 дільничих лікарень, 1 міська, 1 районна, 17 фельдшерсько-акушерських пунктів. Здоров’ям
   Жителів району опікуються близько 3500 медичних працівників, із них 5 заслужених лікарів, 1 кандидат медичних наук.