ГОЛОВНА Наукова діяльність Історія Києво-Святошинського району ТАЄМНИЦІ РІДНОЇ ЗЕМЛІ

ТАЄМНИЦІ РІДНОЇ ЗЕМЛІ

Колективне фото

СЕРПИ І БРОНЗОВЕ ЛЮСТЕРКО – ТАЄМНИЦІ РІДНОЇ ЗЕМЛІ

Унікальні знахідки пошуковців – членів пошукового загону «Корчагінець» Українського благодійного фонду «Пам’ять» – поповнили археологічну колекцію Боярського краєзнавчого музею. Урочиста передача артефактів відбулась 7 червня за участі пошуковців, науковців та працівників Боярського краєзнавчого музею.

 

Як розповіла директор Боярського краєзнавчого музею Любов Кравченко, це вже друга передача музею археологічних знахідок. Перша відбулась 31 березня 2013 року. «Боярка-інформ» вже розповідала тоді про передачу унікального скарбу XIV-ХІІІ ст. до н. е.

ЗЕМЛЕРОБСЬКЕ КОРІННЯ БОЯРЧАН

Цього разу пошуковці знайшли землеробський комплекс середньовічної доби, представлений знаряддями для обробітку ґрунту, а також бронзове дзеркало золотоординської доби. Знахідка стала своєрідним бонусом до основного напрямку діяльності пошуковців. Адже благодійний фонд «Пам'ять» і, зокрема загін «Корчагінець» на чолі з командиром Володимиром Остролуцьким займається пошуком та перепохованням останків воїнів Другої світової війни. Пошуковці вже «підняли» із землі останки понад 7 тисяч наших солдат та офіцерів. Ініціатором передачі артефактів до музею став член загону і наш земляк Олег Остапенко. Його пропозицію передати археологічні знахідки саме до боярського музею було схвально прийнято іншими пошуковцями.

Зустріч у музеї стала філософською розмовою про те, що все виходить із землі та до неї ж і повертається. Земля надійно зберігає безліч таємниць і відкриває їх справжнім шукачам.

«Я не можу передати свої почуття, коли ми знаходимо останки воїнів, дізнаємося, якщо це можливо, їх імена та їх душі нарешті знаходять вічний спокій. А коли нам трапляються знахідки, подібні цій, ми переживаємо дотик до самої Історії», – ділиться Олег Анатолійович.

Про цінність археологічних знахідок присутнім розповіли науковці. Керівник Північної археологічної експедиції Інституту археології Ігор Готун акцентував увагу на унікальності знайденого комплексу та інших знахідок, переданих на експертизу до Інституту близько місяця тому.

На думку археологів, знаряддя для обробітку землі належали родині, в якій був лише один чоловік – про це свідчить наявність коси та наральника, а також семи серпів і п’яти мотик – традиційних жіночих знарядь праці.

Також під час проведення експертизи було обстежено наконечники стріл, знайдених та переданих до музею раніше.

У ДЗЕРКАЛО ВДИВЛЯЮТЬСЯ ВІКИ

І нарешті – бронзове люстерко – справді унікальна знахідка пошуковців «Корчагінця». Аналог дзеркала з Китаю, який належить до династії Тан, щоправда у кращому стані збереження, нині зберігається у Метрополітен-музеї, що у Нью-Йорку. Дзеркало, знайдене в околицях Боярки, належить до золотоординської доби. Такі знахідки на Подніпров’ї вкрай рідкісні. Їх виготовляли за прототипами зі Східної Азії, а зразком слугували танські дзеркала VIII-IX ст., де зображені тварини, що біжать одна за одною.

За словами науковців, дзеркала були виключно жіночим і дуже дорогим атрибутом. Потрапити на руську територію воно могло тільки разом із жінкою-степовичкою. На думку дослідників, ні монголи, ні інші кочівники у набіги своїх жінок не брали, а залишали у степах та кибитках. І якщо жінка-степовичка потрапляла у Русь, це означало, що тут ординці проживали, як у себе вдома, або мешкав якийсь значний чиновник (баскак), який був настільки сильним, що не боявся везти свою дружину до чужої країни.

Які ще таємниці береже наша земля, можна лише здогадуватись. Але завдяки діяльності пошуковців та науковців нам поступово відкриваються несподівані знахідки, які спонукають до подальшого вивчення та осмислення нашої історії.

До речі, 7 червня пошуковці передали до музею ще декілька своїх знахідок часів Другої світової війни. Тож робота триває.
                                                                                                                       
                                      Зубкова Тетяна

Скарби минулих літ та пам’ять сьогодення

Унікальні артефакти  урочисто передані Боярському краєзнавчому музею

У Боярському краєзнавчому музеї відбулася знакова подія: унікальні знахідки пошуковців – членів пошукового загону “Корчагінець” Українського благодійного фонду “Пам’ять” поповнили археологічну колекцію Боярського краєзнавчого музею. Урочиста передача артефактів відбулась за участі пошуковців, науковців та працівників Боярського краєзнавчого музею. Директор Боярського краєзнавчого музею Любов Кравченко зазначила:

— Ми активно співпрацюємо з нашими пошуковцями, до речі, вони вже вдруге передають музею такі цікаві археологічні знахідки.  Два роки тому, у березні вони подарували фондам унікальні предмети старовини — речі , датовані XIV-ХІІІ ст. до н. е. Це — надзвичайна рідкість для музею будь-якого рангу.

Для гостей та мешканців Боярки, що зібралися  у музеї, знахідки прокоментували керівник Північної археологічної експедиції  Інституту археології НАН України Ігор Готун, його колега, науковий співробітник цього ж інституту Сергій Горбаненко, лаборант Дмитро Шахрай. Про цінність археологічних знахідок присутнім розповіли науковці. Ігор Готун акцентував увагу на  унікальності знайденого комплексу та інших знахідок, переданих на експертизу до Інституту нещодавно.

Довгочеканний і найцікавіший момент стався, коли на столику підняли тканину, під якою лежали дорогоцінні дари пошуковців для  музею. Перед очима постали серпи, сільськогосподарські знаряддя праці, наконечники стріл.  На думку археологів, знаряддя для обробітку землі належали родині, в якій був лише один мужчина — про це свідчить коса та наральник. Традиційні жіночі знаряддя праці були представлені у вигляді сім серпів і п’яти мотик. Отак працювали і воювали наші предки. У землю сіялося  зерно з надією на врожай та мирне життя, а на землю летіли стріли  — загарбницькі і тих, хто захищав свій народ і землю-годувальницю.

Також під час проведення експертизи було обстежено наконечники стріл, знайдених та переданих до музею раніше.  Докладний  авторитетний звіт було також передано до музею.

Найрідкісніша знахідка  викликала загальний подив і захоплення.  Уявляєте, бронзове люстерко часів   Золотої Орди, епохи Чінгісидів! Тоненький кружечок з вибитим давнім орнаментом з вигнутих стебел рослин, що чіпляються одна за одну,  своєрідним хороводом диких звірів у русі…

На перший погляд люстерко тьмяне, але …

—     А ви протягніть до дзеркальця руку з каблучкою, — порадив хтось з археологів.

І тут я побачила у дзеркальці відбиток своєї кисті і з чітким орнаментом своєї каблучки… Це було захоплююче. Скільки це дзеркало перебачило облич, подій, століть! Враження залишилося в серці і в моїй поетичній уяві.

Аналог такого дзеркала з Китаю, який належить до династії Тан, нині зберігається у Метрополітен-музеї, що у Нью-Йорку. Дзеркало, науковці-археологи вважають, належить до золотоординської доби. Такі знахідки на Подніпров’ї вкрай рідкісні. Їх виготовляли за прототипами зі Східної Азії, а зразком слугували танські дзеркала VIII-IX ст., де зображені тварини, що біжать одна за одною.

За словами науковців, взагалі  дзеркала були виключно жіночим і дуже дорогим атрибутом. Потрапити на руську територію воно могло тільки разом із жінкою-степовичкою. На думку дослідників, ні монголи, ні інші кочівники у набіги своїх жінок не брали, а залишали у степах та кибитках. І якщо жінка-степовичка потрапляла у Русь, це означало, що тут ординці проживали, як у себе вдома, або мешкав якийсь значний чиновник (баскак), який був настільки сильним, що не боявся везти свою дружину до чужої країни. Дзеркало у ті часи вважалося дуже дорогим аксесуаром і дозволяли його собі  знатні особи не просто багаті, а дуже високого рівня у суспільстві. Його берегли як зіницю ока тому, що вважали, що в дзеркалі присутня душа людини — так вони трактували відображення у ньому свого обличчя. Дзеркало мало магічну силу і тому з ним було пов’язано багато ритуалів. Дзеркало, яке дійшло до нас, бачило дуже багато на своєму віку і лише маленьку частинку з того всього нам можуть розповісти  фахівці. Але важливо одне: Боярський музей поповнив фонди унікальним і рідкісним експонатом.

Цікавий звіт, розповідь про роботу пошуковців та знахідки часів  Другої Світової війни присутні почули від  генерал-лейтенанта, голови Всеукраїнського фонду пошуку, заступника Верховного Отамана МГО об’єднана Рада Українського та зарубіжного козацтва Михайла Криська. Завітали бажані і старі друзі музею — керівник пошукової групи “Корчагінець” Володимир Остролуцький та його заступник Олег Остапенко, які докладно розповіли про знахідки часів Другої світової.

Бойове знаряддя та похідний реманент німецьких та радянських солдат представив Олег Остапенко.  Німецькі солдати, як правило, непогано споряджувалися не тільки продуктами, солодощами та речами особистої гігієни, але навіть  парфумами, кремами, засобами першої медичної допомоги. Серед речей гітлерівця було знайдена потемніла від часу звична для нашого часу…  металева кругла коробка з-під крему   відомого бренду “Nivea”. Ним європейці користувалися ще тоді. Зацікавили каски з ознаками  фатальних кульових пробоїн. Одразу після війни таких знахідок було рясно настільки, що селяни робили з них господарський реманент. Приміром сталь на німецьких шоломах була настільки якісною і витривалою, що сапки, виготовлені з  козирків касок, коли й збереглись у когось, то до цього часу використовуються залюбки, — розповів Олег Остапенко.

Зворушливою була розповідь про те, як боярські пошуковці  передавали дорогоцінні знахідки рідним та нащадкам — прах невідомих солдат, які завдяки праці шукачів, ставали відомими.. Такі вантажі екстрадували в країни колишнього СРСР. “Корчагінцям” дякували особисто посли Білорусії та Північної Осетії. Пошуковці вже повернули з небуття світлі імена та останки понад 7 тисяч наших солдатів та офіцерів.

—  Я  вже стільки разів бачив одні і ті ж самі картини, копав, діставав, досліджував, але не можу передати те почуття, коли підіймаємо із землі скелет бійця у зітлілій формі і торкаємося долі людини… Із забуття, завдяки нам, пошуковцям, виходить ще одне ім’я, особистість, людина, яка поклала своє життя на олтар Перемоги в ім’я життя та процвітання прийдешніх поколінь. Навіть якщо нам не вдалося дізнатися ім’я  бійця, сам факт поховання його з почестями і усвідомлення того, що душа небіжчика упокоїлася свідчить, що наша праця недаремна і потрібна, — схвильовано сказав Олег Остапенко.

Директор музею Любов Кравченко щиро подякувала  науковцям, пошуковцям, представникам громадськості за професійно проведену  роботу, вручила подяки та сувенірні краєзнавчі книги ентузіастам — справжнім та ревним вартовим її величності Історії.

Аліна ТРЕТЯК

Лірично-іронічне звернення

до бронзового люстерка

Епохи Чінгісидів,

Яке знайшло тихий  прихисток

у фондах Боярського краєзнавчого музею

Люстерко миле, дзеркальце, свічадо…

Кружальце бронзове із глибини століть,

Коштовна забавка, малесенькая  радість —

Скарбниця таємниць, думок, облич!

 

Чиє ти диво, майстра сотворіння?

В оздобі  вгадуються обриси тварин,

Плетучі трави, їхній  дух полинний,

Гарячий подих глиняних низин…

 

Царівна степу і розкоса степовичка

Холодне сонечко тримала у руках,

Схилялася над ним  вродливим личком,

Та в мріях юності злітала, немов птах.

 

Ось юрта, полум’я, свистіння ятагана,

Розгін коней, ясир та скрик сідла,

І око дзеркала уже  розкрита рана,

Що закіптюжилось від чаду, диму й зла.

О, дзеркальце, клейноде Чінгісидів,

Чом закотилося у ХХІ вік?

Хрупке, зітліле, стануле, мов привид,

З яких епох ти починаєш лік?…

 

Ще світишся, поблискуєш, натерте,

І хочеш і не можеш розказати,

Ти , мов вода застигла — жива й мертва

Торкалося звитяги, болі й втрати.

 

Ти викуте для милувань і втіхи,

Не воювати нам, копати  і  орать,

Не сіяти ні горя, ані лиха,

І лиш врожаї доброти збирать.

 

Аксесуару Танському подібне,

Немов би натяк  для сучасності і знак:

Ти, кажуть, зроблено у давньому Китаї…

В Китаї зроблено? Це вірно… Але ж як!!!

Аліна ТРЕТЯК

 

 

Урочиста передача артефактів
Гості заходу
Горбаненко Сергій, науковий співробітник Інституту археології НАН України, презентує археологічні знахідки
Ознайомлення з артефактами
Вручення подяк пошуковцям з групи "Корчагінець"
Колективне фото