ГОЛОВНА Наукова діяльність Митець живе в серцях свого народу Боярка вшановує Володимира Самійленка

Боярка вшановує Володимира Самійленка

12  серпня  90 років тому пішов у вічність відомий український поет, драматург, публіцист, перекладач  Володимир Самійленко. Свій вічний спочинок він знайшов на Боярському городищі поблизу Свято-Михайлівської церкви. Запрошуємо усіх вшанувати пам'ять знаного українського діяча, патріота Володимира Івановича Самійленко. 

На ювілейних  роковинах у  Самійленка…

У люту зиму і найспекотливішу пору літа на пагорбі біля Свято-Михайлівського собору велелюдно і багатоквітно. Ідуть до Самійленка. Урочистим мітингом завжди відзначаються дати його народження і смерті. Самійленко для Боярки це те саме, що Тарас Шевченко для всієї України…

Видатний поет і великий українець знайшов свій останній вічний прихисток у цьому благословенному місті на Боярському городищі поблизу Свято-Михайлівської церкви, згідно його волі в заповіті. І  так склалося, що Поет, який належить усій Україні, залишився найшановнішим боярчанином навіки

За ініціативи Боярського краєзнавчого майже чверть віку відзначаються дати пам’яті великого патріота, поета і громадянина.  У 2009 році здійснилася багатолітня мрія боярчан – з ініціативи незабутньої Ніни Харчук сесією Боярської міської ради було ухвалено рішення про започаткування Літературно-мистецької премії імені Володимира Самійленка. Подібна премія запроваджена в Україні вперше.

На ювілейні 90-ті роковини з дня смерті Володимира Самійленка на його могилі зібралися усі лауреати премії імені Володимира Самійленка усіх років, місцева влада, митці, художники, артисти, громадські діячі.

Відкрила мітинг директор Боярського краєзнавчого музею Любов Кравченко. Їй дісталася нелегка місія — всупереч традиції мусила бути першою виступаючою замість…незамінимої  Ніни Харчук. Любов Федорівна говорила проникливо, щиро, як говорять від душі у найріднішому колі. Самійленко дорогий їй як і кожному українцю-патріоту. Вона, сказала,що поет народився далеко від цих місць, в селі Великі Сорочинці на Полтавщині, але останні дні свого життя письменник провів у Боярці, де й залишився назавжди. І щороку 12 серпня і 3 лютого сюди приходять шанувальники творчості письменника, великого патріота України, щоб вклонитися світлій пам’яті Володимира Самійленка.

Перше слово завжди традиційно виголошувала заслужений журналіст України, мистецтвознавець, блискуча спортсменка у минулому, найперший лауреат премії великого поета , депутат Боярської міської ради п’яти скликань, легендарна  Ніна Феодосіївна Харчук. Так, як вона говорила — мудро, проникливо, емоційно,виважено і влучно — не скаже ніхто. Так співпало, що саме в ці дні минають сороковини від дня смерті цієї світлої жінки. Зазвичай під час таких мітингів тримав державний прапор України , її половинка, її соратник-чоловік — великий патріот Боярки Анатолій Павлович Харчук (Самійленко).  Він помер від серцевого нападу у знаковий день пам’яті Володимира Самійленка, саме 12 серпня минулоріч… Тож і печальні роковини його пам’яті теж випали у цей день…Прапор на мітингу  тримав наймолодший онук незабутніх Харчуків— Марко. Поруч стояв старший  — Максим та донька Харчуків — відома журналістка Ганна Коваленко.

Хвилиною мовчання вшанували всі присутні пам’ять подружжя-соратників, людей, які дуже багато зробили для Боярки та для збереження пам’яті Володимира Самійленка, опікувалися його могилою, пропагували творчість Володимира Івановича, досліджували його спадщину.

Вшанували світлу пам’ять Володимира Самійленка… Панахиду по великому поету, громадянинові, громадському діячеві, перекладачеві здійснив настоятель Свято-Покровської парафії УАПЦ у м. Боярка, протоієрей Дмитро Присяжний. Його величне слово молитви сягало небес  і одночасно в глибину самого серця…

Про виховне значення Володимира Самійленка,вшанування його пам’яті та спадщини для молоді зазначив представник місцевої влади, заступник мера міста  Олександр Красовський.

Ведуча науковий співробітник  Боярського краєзнавчого музею Мар’яна Слєпова надавала слово усім, хто хотів висловитися. Говорила й сама, зокрема про те, що протягом багатьох років могила доглядалась шанувальниками та небайдужими, серед яких багато відомих особистостей. Сьогодні могилу впорядковує окрема патріотично налаштована молодь та пропагандисти творчості Самійленка старшого покоління. Зокрема вона висловила вдячність ГО “Молодь Боярки“ в особі Олександра  Зарубіна і його команди.

З Києва, спеціально на цю подію, приїхав відомий виконавець, музикант і композитор Тарас Компаніченко. На кобзі він виконав кілька пісень Володимира Самійленка, зокрема “Вечірню пісню” та знамениту сповідь поета “Україні”. Свої патріотичні вірші прочитала поетеса і самійленкова лауреатка Леся Коваленко. Урочисту промову виголосив громадський діяч, лікар-хірург Володимир Вітюк, цьогорічний лауреат. Виступили відомі митці Володимир Відеречко, Олександр Малінченко, Володимир Цепляєв. Голова Боярського мистецького братства Віталій Приймаченко прочитав свої злободенні патріотичні вірші — як завжди, гострі, болючі, сокровенні і глибоко-патріотичні.

Цікавим був виступ одного літнього чоловіка у вишиванці, в минулому вчителя Миколи Холодного. Він повідав свою історію про те, що завжди захоплювався творчістю Володимира Самійленка. В інституті, де він навчався, детально вивчав біографію поета і те, що викладачі не знали, де похований класик, дуже його турбувало , адже він хотів знати про великого поета все.  І от волею долі він опинився у 1962 році в Боярці, де йому…показали  місце поховання поета. Шанувальник творчості Самійленка був щасливий тим відкриттям. Він написав своїм друзям про те. Однокурсники приїхали і сфотографувалися біля могили Володимира Самійленка. Тепер він завжди відвідує святиню у річниці народження і смерті…

Пам’ятаючи принципового, талановитого і дотепного сатирика Самійленка, на його могилі говорили  про найболючіше і актуальне. Турбувало сьогодення Боярки і майбутнє міста. Лауреат премії ім. В. Самійленка Боярської міської ради, відповідальний секретар Київської обласної організації “Національна спілка письменників України”, головний редактор місцевої газети “Боярка-інформ”, поетеса, музикант, бард Тетяна Зубкова(Володай) сказала, що саміленківська сатира як ніколи сьогодні злободенна, ілюструє брудні оборудки, розвінчує сьогоднішніх крикунів в момент підготовки до цьогорічних виборних перегонів .І проілюструвала це власним твором. Вистрілила блискучим сатиричним в’їдливим віршем, подивилась на ситуацію якби очима самого класика. Бо лопатою ці людці готові не працювати, а загрібати награбоване, а пилами відпилювати ласі шматки.

Зворушливим моментом було те, що під час шкільних канікул , у цей пам’ятний день до могили Володимира Самійленка прийшло багато школярів на чолі з директором Боярської ЗОШ №1 Катериною Малашенко. Діти стояли на мітингу, по черзі підходили до могили поета і клали квіти. Гора барвистого цвіту зростала…

Натхни  ж  мене!  Нехай  у  мертвім  сні

Я  днів  моїх  даремно  не  загаю!

Нехай  я  знаю,  що  недурно  жив,

Що  за  життя  тобі  я  заплатив.

Промовисто звучали такі слова Володимира Самійленка у його поезії “Україні”. Він любить Україну навіть “у мертвому сні”, навіть після фізичної смерті. Це відчували ми… живі!

І прогримів Гімн України. Співали всі і весь Гімн. До останнього рядочка…У спекотний день повіяло ласкавою прохолодою,ніжним і незримим дотиком вітерця, дотиком любові, що ніколи не перестає, пам’яті, яка з нами  поки ми тут, на землі. І зринула благодатть Небес, з яких завжди і всюди  дивляться на нас  талановиті, мудрі,жертовні, кращі і безсмертні сини і дочки України. Бо герої не вмирають. Не вмирають Патріоти, Поети, Подвижники, усі добрі люди, які і створюють цвіт нації…

 

Аліна ТРЕТЯК