ГОЛОВНА Про музей Музейні заходи Бурхлива, чиста й промениста ріка життя митця Миколи Мозговенка

Бурхлива, чиста й промениста ріка життя митця Миколи Мозговенка

Зліва направо: Мар`яна Слєпова, Микола Мозговенко, Вікторія Кабанцова.
     В Боярському краєзнавчому музеї відбулася презентація персональної художньої виставки відомого митця, художника, народного філософа   і сонячної людини Миколи Мозговенка.
     А чи бачили ви колись скульптури із рослин. Коли стебло   отруйного зонтичного борщовика перетворилося на веселого чоловічка, щиросердного українця. Руки майстра перетворили рослину і на косаря і кобзаря. А ось вона ріка життя нестримна, глибока, всюдисуща, говірлива і тиха — у кожного вона своя… Вразив портрет маленької дівчинки у хустинці з великими і промовистими дорослими очима. Душа людини світла і дитинна, це обставини життя та реалії змушують її постійно робити вибір, нелегкий вибір. Ось сакральний триптих птахоквітів, літаючого коня,птаха, що вродився з райдуги. Дівчина-лебідь, жовточки кульбабок та їхні прозорі кульки, готові до польоту ще розгойдуються на соковитих стеблах. Теплими губами посміхається…корівка, пасуться коні, світять вікнами хати, радують око такі празникові натюрморти…                                                                                                                                          

     Високо оцінив надзвичайну і незвичайну творчість професіонала-художника Миколи Мозговенка всесвітньо відомий український митець Павло Баламаджі, знаний неперевершений скульптор по дереву Володимир Цепляєв та інші фахівці. Гостей району, столиці   та Боярки було, як кажуть, у той день завізно. Представниця Боярської міської ради Мар’яна Слєпова з колегою привітала майстра, директор Боярського краєзнавчого музею вручила художнику традиційні пам’ятні сувеніри про місто Боярку. А як цікаво було слухати душевну розповідь про друга товариша, однокашника і колегу по творчості Миколи Івановича — Володимира Петровича Поліщука. Привітала дідуся онука Катерина Пелих, а юна співачка Аліса Головко виконала для іменинника українські пісні. І, звичайно, колективне фото на згадку завершило це свято.
     Що й казати, Бог поклав на душу цього  чоловіка багато дарів, а саме бачити світ прекрасного і дарувати його людям у фарбах, чеканці, графіці, поетичному слові, філософському роздумі. Уся творчість цієї скромної і щирої людини покликана підштовхувати людину до добра, навертати до справжніх і нетлінних цінностей, на потребу завдячувати Творцю за усі чудеса, які ми часом сприймаємо як належне. Народився цей чоловік у Всесвітній день обіймів — 21 січня і, мабуть, душа його так і хоче обійняти цей незбагненний білий світ з райдугами, сонцем, рясними дощами, буйними зеленими отавами, колосистими полями, співочими зеленими гаями, ріками, морями, океанами, віконечками рідних хат і обличчями рідних та незнайомих людей. Якщо говорити про рік народження — 1947, то це рік третього в Україні, вже післявоєнного, голодомору. В час безхліб’я та розрухи Божий промисел врятував малого Миколку, а янгол непомітно поклав у колиску малого чи то свою чарівну пір’їнку, а чи пензлик.
     Коли дивишся на картини Миколи Мозговенка, ніби світає на душі. Говорить тиша фарб: олії, пастелі, олівця. Ці картини — дитинно-чисті, світло-джерельні. Справді, якоюсь дитинністю і справжністю віє від них, враження таке, що писала їх людина не обтяжена негативом, досвідом нелегкого життя та вантажем прожитих і пережитих літ. Ніби писала їх людина молода, повна енергії, мрій і надій. Осяяна вірою. Таким позитивом, такою радістю буття вібрують ці творіння. Причому вони різні і в техніці, і в манері подачі. Портрети, пейзажі, натюрморти, дерев’яні скульптури і скульптури з …рослин.

Радислав Кокодзей.
Аліса Головко.
Володимир Поліщук.

     Народився Микола Іванович Мозговенко у селі Більковці Коростишівського району Житомирської області. Після закінчення восьми класів Більковецької середньої школи вступив до Київського училища прикладного мистецтва на факультет “Художня обробка металу”. Після завершення навчання в 1967 році був призваний на військову службу, яку проходив у місті Іркутськ. Демобілізувавшись в 1970 році, влаштувався на роботу в місто Житомир, в обласне управління зв’язку на посаду інженера виробничої естетики. У 1971 році разом з дружиною вступають на навчання до Харківського художньо-промислового інституту на факультет “Інтер’єр та обладнання”. У1976 році, після закінчення навчання, був направлений на роботу до Боярського машинобудівного заводу “Іскра”, де очолював відділ виробничої естетики. У вісімдесятих роках, отримавши квартиру, перейшов на роботу в Київський виробничий художньо-оформлюваний комбінат. У творчому доробку в цей час з’явилися роботи, пов’язані з проектуванням інтер’єрів та виконанням низки монументально-декоративних робіт в містах Київської області. Зокрема у Боярці це декоративний рельєф їдальні заводу “Іскра” (чеканка), панно (“Інтарсія”) та вітраж в Боярській стоматологічній поліклініці, дитячий майданчик в УТОСі, інтер’єр дитячого садочка “Спадкоємець”, меморіальні дошки пам’яті Володимиру Самійленку, Шолом-Алейхему, Олександру Богомазову які встановлені на літературно-мистецькій стелі біля Боярського краєзнавчого музею. А також дошки Шолом-Алейхему та Володимиру П’янову на будинках, в яких вони мешкали.
     У селі Тарасівка Микола Мозговенко займався оформленням інтер’єру вестибюля Тарасівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, створював інтер’єр для історичного музею села Білогородка. У селі Кожухівка оформлював екстер’єр будинку культури. У місті Васильків Микола Іванович займався розписом краєзнавчого музею, а у місті Коростишів — створив рельєф для дитячого садочка. Працював також у місті Сургут (Росія). Там він займався створенням декоративних рельєфа та чеканки.
     На сьогодні, Микола Іванович проживає в мальовничому селі Андрушки, має добру родину, тішиться своїми дітьми які виростив з дорогою дружиною Галиною Петрівною, двома доньками: Майєю — художницею та Марією — лікарем, чотирма онуками. Перейшовши 70-річний рубіж, митець по-молодецькому продовжує жити, творити, радувати людей. Світла і творча душа художника світиться з усіх його художніх творінь і віршованих теж:

Втечу від пристрастей безумних,
Розмов, що з них ні дать, ні взять,
Втечу від теорем розумних,
В які нас хочуть закувать.
Втечу від роботів, де холод
Панує гордо над живим.
В природі я втамую голод
За чистим, справжнім і святим.
Там тиша спокоєм повіє,
Там все говорить, не німе,
Там камінь душу обігріє,
Почує, вибачить, прийме.
Озера там, немов дзеркальні
Стоять в небаченій красі,
Там мрії легкі і реальні,
Там діаманти у росі…
Там вечір золотом співає,
Нема там фальші. Все своє.
Хіба в красі душі немає?
Я смію стверджувать, що є.

     Так воно і є… А виставка триватиме у Боярському краєзнавчому музеї до 23 березня.

Галина Терпіловська та Микола Мозговенко.
Під час виставки.
Колективне фото.

 

Аліна ТРЕТЯК