ГОЛОВНА Про музей Музейні заходи Великий Кобзар: в піснях, слові, музиці, живописі сучасників

Великий Кобзар: в піснях, слові, музиці, живописі сучасників

Спільне фото.

Початок літа ознаменувався  культурно-просвітницьким заходом  у Київському Будинку актора, в якому взяв участь і наш земляк:  архітектор, художник, графік, шевченкознавець, заслужений працівник промисловості України Володимир Відеречко. Дійство було присвячене 156-тій річниці від Дня перепоховання Великого Кобзаря. Пророче Шевченкове слово стало символом боротьби українців за свободу і право гідно жити і творити на своїй рідній землі. Тож поезія, пісня, картини, демонстрація філателістичного буклету “Останнім шляхом Кобзаря” (міжнародний поштовий похід-реквієм по маршруту м. Санкт-Петербург – м. Канів, керівник проекту Олександр Канівець) — органічно вплелися у суцвіття шани і пам’яті світоча нації -Тараса Григоровича Шевченка.

Принагідно маю сказати, що твори Володимира Відеречка стали своєрідним яскравим акцентом цієї культурницької  столичної події. За сприяння Боярської міської ради,  картини відомого художника і графіка нашого району, були доставлені у столицю, в  Будинок актора для демонстрації. Підтримку нашому земляку виявив Боярський районний краєзнавчий музей. Разом з митцем у Будинок актора прибули директор БКМ Галина Терпіловська, науковий співробітник Дарина Безмилова, відомий  в Україні фахівець   з народознавства, громадський  діяч Ніна Олійник, київський поет  Юрій Титарів, бджоляр Борис Скобелєв, керівник фольклорного гурту “Гречаники” (с. Велика Димерка Броварського району) Наталя Рогова.

Перед концертом люди оглядали розгорнутий вернісаж живопису, та графіки Шевченкіани Володимира Відеречка під назвою “Свою Україну любіть…” Актори, артисти-вокалісти, громадські діячі, депутати оглядали твори митця і проймалися епізодами з життя Тараса Шевченка та його поезією.  Народний артист України Анатолій Паламаренко, спеціальний гість цього свята, дав високу оцінку полотнам Володимира Відеречка. Відмітили деяку портретну схожість художника  з фізіогномічними рисами  Тараса Шевченка. Майстер пензля віджартовувався тим, що полюбляє носити вуса і все життя  займається вивченням життя і творчості Великого Кобзаря. Анатолій Паламаренко, проходячи повз полотна, коментував їх майстерним читанням шевченкових творів, які підходили до сюжету тієї чи іншої картини. Розчулений, він потиснув Володимиру Відеречку руку.  Творчістю Володимира Відеречка зацікавився Володимир Осипчук-Скоровода — літературознавець, поет, критик, публіцист, журналіст, пісняр, член Спілки письменників України, академік українського відділення міжнародної Академії оригінальних ідей. Обмін думками, бесіди про нетлінне, вічне і духовне осяяло атмосферу того вечора.

Стало традицією, що Володимир Відеречко всі свої виставки, як палкий пропагандист Великого  Кобзаря називає рядками з поезій Тараса Шевченка. Він просто живе, пише, дихає Шевченком змалечку, бо ж народився у його краях і виріс. Як його великий вчитель, Володимир Іванович не шукав легких  життєвих доріг. І доля повсякчас випробовувала правдолюба. Життя ішло. — мінялися керівники країни, та не мінялась чітка позиція серця Володимира Відеречка — чиновника високого рангу і високої української душі, працівника міністерства, завідуючого відділом, митця, архітектора, художника, українця і громадянина. Та й зараз картини незалежного, вільнолюбивого  Володимира Відеречка вражають своїм характером: характером патріота,українця. Українскість душі художника проступає у кожному його полотні. Такий він вродився, всотавши  любов до України із соком життя — кров’ю, що б’ється в його жилах, яку перекачує його неспокійне серце. Це у нього від батьків, від тата — відомого в світі художника Івана Відеречка . Українськість душі митця випромінюється у гострому з легеньким гумором погляді, у поставі кремезного козарлюги, у вольових кущатих бровах і, здавалось би, суворих сивих вусів. Отакий строгий, на перший погляд, чоловік. Здається він ніби народився у вишиванці, бо Україна для нього — понад усе, інтелектуальна скарбниця України — його гордість, великі українці — його навчителі, а шевченківські рядки з безсмертного “Кобзаря” — його дороговказ по життю.

Далі була велика концертна програма “Дніпрова сага” Київського академічного ансамблю української музики “Дніпро” з виступами визнаних майстрині  вокалу Оленою Кулик, заслуженими артистами України  Любомиром Матейко  (скрипка), Тараса Яницького (бандура),, лауреатами міжнародних конкурсів Максимом Бережнюком, Тимофієм Музичуком (українські народні духові інструменти), Володимиром Польовчиком (цимбали), Володимиром Пономарьовим (альт) Любомиром Фещак (контрабас), Володимиром Загороднім та Петром Шпернальом (ударні інструменти, перкусія). Вела концерт  Людмила Жук. У півтори години було сконцентровані перлини талантів художнього читання, вокалу, музики, живопису і звичайно бесід творчих людей  після концерту.

Здається, що дух безсмертного Кобзаря був того дня у залі, коли звучало його, Тарасове  Слово, і потужна сяйвина  дум та патріотичного настрою, солідарності усіх присутніх тільки утверджувала велич України і її великого пророка.


Аліна ТРЕТЯК