ГОЛОВНА Про музей Музейні заходи Творча зустріч з поетесою Оленою Новаковською "Любов, що схожа на життя"

Творча зустріч з поетесою Оленою Новаковською "Любов, що схожа на життя"

Олена Новаковська.


Саме так називалася творча зустріч з поетесою Оленою Новаковською, що відбулася 3 червня 2017 року у Боярському краєзнавчому музеї.

Під час зустрічі пані Олена прочитала свої нові вірші, написані вже після виходу її першої збірки «Берег неба».


Власне зустріч складалася з двох частин. У першій пані Олена читала свої вірші, зумівши вдало поєднати в одне нерозривне ціле три види мистецтва: високої чуттєвої поезії, музики (адже вірші читалися під гітарно-музичний супровід Костянтина Прокопчука) та живопису (на фоні картин боярського художника Олега Прокопенка, які були напрочуд співзвучні з поезією пані Олени, а відтак стали своєрідними підсилюючими ілюстраціями до її віршів). Втім, на якнайкраще сприйняття всієї глибини думок та почуттів, втілених у поетичних рядках, вдало спрацював ще один прийом, втілений під час зустрічі пані Оленою: читання віршів жіночим та чоловічим голосами. Відтак мимовільним співавтором зустрічі став член Національної спілки журналістів України, поет і бард Радислав Кокодзей.

Втім, саме поезія Олени Новаковської викликала активний відгук учасників зустрічі. Наприклад, поет Сергій Саєнко у своєму виступі зазначив, що неординарна особистість завжди викликає цікавість. І додав: «Якщо наша творчість об’єднує, збагачує, додає нашому життю любові і тепла, значить, ми робимо правильну справу. За це Вам велике спасибі!» Або ще така оцінка творчості нашої талановито-самобутньої землячки: «Таке душевне спілкування має, мабуть, далеко не кожне місто. І те, що це є в Боярці – це наш величезний козир, наша родзинка і наше живе джерело. І в цьому джерелі Ваш потічок, пані Олено, дуже яскравий, дуже насичений, за що Вам дякую. Хай так буде й надалі!»

Мабуть, у кожної творчої особистості є своє бачення тієї справи, якою вона займається. У Олени Новаковської воно таке: «Вірші – це історія, яку можна розказати за п’ять хвилин. А далі людина додумує сама. Мабуть, саме в цьому й полягає привабливість та чарівність віршів. Адже у вірші вдається у маленькому фрагменті викласти ціле життя.»

На питання щодо виходу нової збірки поезій, яку з нетерпінням чекають шанувальники творчості Олени Новаковської, авторка відповідає надзвичайно предметно: «Нова збірка? Для початку хотілося б розуміти, що це потрібно не лише мені, а й ще комусь. Власне, і для цього також ми сьогодні зустрілися. Якщо так – то це потрібно робити!»

І ще один цікавий момент. Під час творчої зустрічі Олена Новаковська, яка традиційно вважалася поетесою російськомовною, прочитала й вірші, написані мовою українською. І навіть важко визначити, поезія якою мовою звучала з її вуст природніше. Адже незалежно від мови написання, вірші пані Олени єднає оте головне, яке вона так майстерно зуміла донести до своїх гостей і що є головною ознакою її поетичної творчості: щирість почуттів, вишукана простота кожного, ретельно дібраного слова та вічність тем, які завжди залишатимуться актуальними. Це – любов до життя і кохання, життя і смерть, святість і гріховність людського життя, одвічний неоплатний борг дітей перед батьками, які дарували їм життя, і реалії сьогодення, з яких складається історія, складається вічність…

Так в чому ж ота неперевершена унікальність поезії Олени Новаковської, яка просто не може залишити байдужим кожного, хто познайомився з її талантом, з її творчістю? Звісно ж, у надзвичайно тонкому ліризмі та щемливій щирості у кожному слові. Втім, справа не лише в цьому. Адже красиво викласти у віршованій формі все те, про що людина думає – це вже талант. Відтак головним, мабуть, є інше. Все, до чого торкається словом (а відтак і серцем!) пані Олена, отримує красу, привабливість, ніжність. І при цьому є дуже конкретизованим. Від її поезій віє чистотою та свіжістю морського бризу й душевним теплом південного сонця. При цьому її вірші торкаються саме тих «дрібниць», якими живе людська душа. Торкається саме зараз, коли в мирській суєті нашого сьогодення душа черствішає, міліє, майже зникає. А Олена Новаковська піднімає всі ті пласти, які душу живлять і роблять її ніжною та красивою.

Мабуть, саме тому зустріч мала ще й третю, заздалегідь не заплановану частину. Під час якої пані Олена читала «на біс» ті свої віші, які не ввійшли до програми заходу. З-поміж яких були і пронизливі вірші про сьогоднішню війну…

Втім, як то кажуть, краще один раз побачити, ніж десять разів почути. Тому ми пропонуємо вашій увазі одну з найліричніших поезій Олени Новаковської, написану вже в 2017 році, яка красномовніше за будь-які оцінки говорить про самобутній талант поетеси. Отже, поезія «Нестримна злива»:

Нестримна злива, стежка навпростець..

Через городи за край неба сивий

тобі назустріч вийшла, мій чернець,

я – впевнена і зріла, і вродлива.


Тобі – довіра і тобі – тепло…

Отримав ти усе, що серце мало.

Мені кортіло… Я плекала знов

твоє кохання та не куштувала.


Час обертав хвилин веретено,

пряв по спіралі долю наче нитку

і ткав із неї біле полотно,

і фарбував на кольорове швидко.


А я стояла мокра, босоніж,

підставивши дощу своє обличчя

і бачила, що ти також стоїш

за крок від мене в колі протиріччя.

Радіслав Кокодзей

Під час виступу: Радислав Кокодзей, Олена Новаківська та Костянтин Прокопчук.
Чоловік поетеси - Леонід.
Привітати поетесу завітав протоієрей отець Димитрій.
Художник Андрій Коваленко.
З вітальним словом виступила директор БКМ Галина Терпіловська.
Колективне фото.