ГОЛОВНА Про музей Музейні заходи Світло й краса життя в роботах Олександрів

Світло й краса життя в роботах Олександрів

Колективне фото.

22 квітня у Боярському краєзнавчому музеї відбулася художня виставка Олександра Малінченка та майстра декоративно-ужиткового мистецтва Олександра Висоцького.

Спільні виставки – не новина для Боярського краєзнавчого. Втім, кожного разу не перестаєш дивуватися тому надзвичайному враженню, яке справляє на шанувальників мистецтва поєднання різних творів, технік, ідей, а відтак – незбагненне й містичне об’єднання різних талантів в межах одного мистецького простору, в результаті якого виникає нове мистецтво. Саме на цю особливість колективних виставок звернула увагу голова Боярського мистецького братства поетеса Тетяна Зубкова, яка зазначила: «Картина «Венеція» Олександра Малінченка та світильники «Щит Дверга» й «Око природи» Олександра Висоцького дуже співзвучні за своїм внутрішнім настроєм. Це особливо вражає, враховуючи, що тематично роботи абсолютно різні. Відтак я вітаю цей творчий дует і думаю, що в нашому мистецькому братстві це стане доброю традицією».

То чим же здивували своїх гостей Олександри? Спробуємо розібратися…

  

 

Життя – то світло, світло – то життя

 

Для мистецького бомонду Боярки Олександр Висоцький,  який представив на виставці колекцію авторських світильників, став своєрідним відкриттям. Можливо, в силу різноспрямованості своєї творчості. Навіть сам Олександр Іванович позицінує себе як «вільний художник»: графіті, масло, вірші, метал, проза – в залежності від того, яку ідею хочу висловити, що хоче донести. При цьому про себе говорить коротко і неохоче: «Народився давно, вчився довго. Творити почав ще в школі. Починав навчання в Боярській ЗОШ №3, закінчував – у Боярській ЗОШ №5. Паралельно навчався в художній школі. За фахом – художник-декоратор. Малювати почав десь так з 6 років, відвідував різні студії. Пишу вірші, оповідання, займаюсь різьбленням по кості та дереву. Якщо по датах, то народився в 1975 році. В 1992-му закінчив загальноосвітню і художню школу. Зараз – фахівець з реклами».

Зате про свої роботи може розповідати, здається, вічність! Тому що кожна його робота несе в собі надзвичайно глибокий філософський зміст, який відображає світобачення митця та основи світобудови. Хочете переконатися?

Та спочатку – чому ж саме світильники? Відповідь від автора проста: «Світло, вогонь як захист від хижих тварин і холоду – це в наших коріннях, в нашій генетичній пам’яті. Без світла ми нічого не бачимо. Я хочу дарувати людям той затишок і тепло, які дарує світло. Кожен з цих світильників несе в собі ідею, яку я заклав і яку довів до кінця, втіливши саме в такій формі».

Що ж до робіт…

Ось «Книга часу». Це дуб, який ріс на території Київської області, і якому по кільцям 105 років. Він – саме поняття того, що було перед людиною. Це – час, який тут був.. Він бачив холодні зими 1932-1933 років, війну, перебудову, наші роки народження. Скільки він бачив, поки ріс! Чому книга часу? Бо в ній – як людина поверне (свою свідомість, а чи цей світильник), те й побачить. Саме в цю форму митець вклав двосторонній вітраж (дуб, оброблений двокомпонентними лаками, світлодіоди з практично необмеженим ресурсом, акріл, різьблення по плівці). Перший вітраж – медитація: полум’я у вирі подій навколо цього дерева, яке стояло непохитне і нічого не боялося. Ріс і продовжував жити, жити своїм життям. Все це бачив, але все це було від нього відсторонене. Тому це книга, книга буття. Це час, на який ми не звертаємо жодної уваги. Сам вітраж розповідає людині, як паралельно йде ще якесь життя, і це життя не приймає участі в людському житті. Там полум’я, яке навколо, а людина сидить в позі лотоса, повністю відірвана від того, що відбувається навкруги. Суть роботи – час і те, як ми його сприймаємо. Кожний побачить своє, потрібно лише дати поштовх. Тоді ця робота проживе довго і дасть іншим людям своєрідну точку опори і точку відліку, щоб сприймати цей світ і те, що відбувається зараз. А ще – можливість мати коріння під собою, знати, що було, що є і як це є.

А це – «Око природи». Яке дивиться на нас з іншого, невідомого нам боку. Може, з потойбіччя, з вічності? Тому в тому оці є і критика, і любов, і увага, і якась загадка. Задача ока в тому, щоб трошки приструнити людину, змусити задуматися над своїми вчинками і навіть думками. І навіть відчути трішки сорому за свої неправедні діянні і думки. В основі роботи – знайдений на одній із боярських вирубок корінь в’яза. В цьому непоказному корінцю митець побачив поєднання людини і природи. А от загальний план роботи склався не відразу. І лише після довгих пошуків центром композиції стало саме око.

Або «Щит Дверга». Як розповів Олександр, у скандинавів дверг – це людина, яка не вміє воювати, але вміє щось робити руками: плуг, знаряддя для праці, зброю, прикраси. Тобто, на той час це були люди творчі, але прикладні. Свої щити вони вішали на оселях, а для захисту наносили оці руни-обереги. Але скандинави були воїнами, а відтак не поважали людей, які не можуть за себе постояти. Та, не зважаючи на це, двергів вони любили і поважали. На щиті зверху нанесено п’ять старих скандинавських оберегів скандинавським клинописом, який з часом перейшов і в слов’янське письмо. Ці букви дуже схожі. Три оберега саме для хати (від дурного ока, від різноманітної порчі, від заздрощів на дружину) і оберіг для того, хто мандрує, хто кудись іде, для людини, яка виходить за межі оселі. Цікаво, що якщо ми вийшли з оселі і пішли працювати – ми вже мандруємо. Є оберіг, який приносить гроші, благополуччя. Тобто все те, що потрібно для звичайної нормальної сім’ї. А посередині на металевій чашці зі шкіри руна «комиш»: сильна, суто чоловіча руна воїна, чоловіка, який простягає руки до сонця…

 

На полотні – чарівний світ життя природи

 

Олександр Малінченко – добре знаний далеко за межами рідного міста майстер пензля. Та відомий він ще тим, що кожного року, на свій День народження, він дарує боярській громаді можливість насолодитися своїми власними роботами. Та попри давню добру традицію, пан Малінченко кожного разу вражає чимось новим і зовсім неочікуваним. Наприклад, цього року, під час вже 17-ї (!) виставки у Боярському краєзнавчому, в творчому доробку Олександра Малінченка з’явилися надзвичайно цікаві морські мотиви та роботи, які надзвичайно схожі на старовинні гобелени. Причому ці нові мотиви були настільки несподіваними для знавців творчості Олександра Малінченка, що, як зазначила Мар’яна, «якби я побачила десь ці роботи, знаючи творчість пана Олександра, ніколи б не сказала б, що це пан Малінченко».

Та, мабуть, найбільш точно творчість Олександра Миколайовича охарактеризував поет з Обухова Олександр Хмільовський: «На цих полотнах природа говорить вустами художника. Його малюнки – то світла музика душі. Тому великий світ у пензля на вершечку проріже світлом непроглядність днів. Й на цих полотнах монолог життя складного для вічності лишає цілий Всесвіт».

Втім, про талант Олександра Малінченка красномовніше за будь-які слова говорять його полотна. Відтак у вас ще є можливість особисто переконатися в цьому.

 

Щоб ваша творчість надихала нас усіх…

 

З цією подією наших талановитих земляків привітали численні друзі та шанувальники їхньої творчості. І більшість вітань також були творчими! Тому що в Боярському краєзнавчому так заведено здавна… Від пані Зінаїди із Маріуполя – вражаюча своєю відвертістю оцінка творчості: «Якби три роки тому ми у себе вдома бачили цю красу, можливо, зараз у нас не було б того жаху і тої крові, які є. В цих роботах  – краса й одвічна таїна України».  Від поета з Обухова Олександра Хмільовського – віршована ода. Від співачки Наталі Горенко та виконавця Сергія Мороза – пісня на слова одного з перших боярських майстрів, нажаль, нині покійного, Олександра Зозулі. А від Валентини Калабушкіної – пирог «Хризантема», який так приємно було розділити з друзями...

Що ж залишається? Мабуть, лише одне: побажати Олександрам Божої наснаги в їх творчості. Хай їхня творчість надихає нас усіх! А для тих, хто з різних причин не зміг бути присутнім на відкритті, нагадуємо: виставка триватиме до 26 травня.

Радіслав Кокодзей

 

Директор БКМ Галина Терпіловська знайомить публіку з Олександром Висоцьким та Олександром Малінченком.
Майстер декоративно-прикладного мистецтва Олександр Висоцький.
Гості БКМ.
Художник Олександр Малінченко.
Cвоїми враженнями від виставки поділився письменник Сергій Саєнко.
На відкриття виставки завітала Голова громадської організації "Боярське мистецьке братство" Тетяна Зубкова.
З музичним вітанням виступили Наталія Горенко та Сергій Мороз.
Художник та друг майстра Сергій Пасіка.
Виступ скульптора Миколи Новікова.
Зі смачним дарунком на відкриття виставки завітала майстриня Валентина Калабушкіна.
Під час відкриття.
Cпеціаліст відділу культури, освіти, молоді, спорту та соціального захисту Боярської міської ради Мар’яна Слєпова.