Життя не чорно-біла зебра, життя — райдуга
Пам’ятаєте Андерсенівську казку, де жила одна чарівниця, яка творила чудеса просто так, для свого задоволення. І у її обійсті було завжди літо, цвіли троянди. В житті ж такого не буває, аби завжди ласкаво гріло сонечко, цвіли і не відцвітали квіти, хлюпалися ласкавим теплим шовком хвилі, пурхали яскраві метелики, співали пташки не відлітаючи а зиму у інші теплі краї. Так не буває! Таки буває! І це диво, а не першоквітневий розіграш, відбулося 1 квітня у Боярському краєзнавчому музеї. Саме 1 квітня став не тільки днем сміху, але й днем радості спілкування, позитивних емоцій і краси. Побути у релаксі, відключитися на деякий час від повсякденної суєти, агресивності , заполітизованості, стурбованості та неоднозначності реального світу прийшло чимало відвідувачів: боярчан та гостей міста , мешканців району, киян та друзів з віртуальної чарівної країни Фейсбукії. В цей день художниця Анна Кшановська почувалася як на власному дні народженні: одержала багато подарунків — вірші від друзів, поетичні збірки, авторські казки від митців, свій власний портрет, виконаний Андрієм Ткаченко, кольорові кульки, цукерки та гучних оплесків долонь усіх, хто її любить, шанує і бажає нових творчих успіхів.
А який сюрприз чекав Анну Кшановську на самому початку відкриття її творчого вернісажу, знаєте? Концерт від оркестру українських народних інструментів “Мальви” ! Другу залу Боярського краєзнавчого музею заполонили діти , вихованці Боярської дитячої школи під художнього керівника — Наталії Прокопчук. Змах диригентської палички і поплила у високость музика. Вона розкрилилася ніжним музичним янголом над усіма присутніми і старанними маленькими виконавцями. Звучала класика, звучало й попурі народних українських пісень. “Браво!” — вітала юних артистів публіка. І малі артисти щиро раділи своєму успіху і участі такому втаємничено-урочистому дійстві під назвою “сюрприз”.
Далі було споглядання та обговорення творчого доробку Анни Кшановської. Директор музею Галина Терпіловська виступила зі вступним словом і привітала усіх присутніх, які прийшли на захід. Науковий співробітник Дарина Безмилова коротко ознайомила присутніх з біографією художниці та її сьогоднішніми досягненнями. Працівник музею Поліна Лавренчук, як завжди, майстерно фіксувала камерою хроніку події, що відбувалася.
До мікрофону вийшла заступник Боярського міського голови Тетяна Кочкова, привітала художницю і розповіла зворушливу і теплу історію. Адже вона брала майстер-клас у Анни і самостійно намалювала свою власну картину. “Звичайно, у тому художньому витворі, який я так старалася намалювати, велика заслуга моєї наставниці. Але як добре мати вдома картину, написану своїми руками. Цю радість, емоції від того не передати, —сказала Тетяна Кочкова. У залі виявилося чимало осіб, які брали майстер-клас у Анна Кшановської. Виявляється, художниця проводить свої навчання уроків живопису не тільки серед дітей, а й дорослих.
Своїми позитивними враженнями від побаченого поділилися голова ГО “Боярський простір” Наталя Серватович. Голова Громадської організації “Боярське мистецьке братство”, поетеса, член НСП Тетяна Зубкова (Володай) керівник інформаційно-аналітичної служби В Києво-Святошинській ЦСПР, публіцист і громадський діяч Марія Кириленко, художники Павло Баламаджі, Андрій Ткаченко, Володимир Вишняк, Валентина Плахотнюк, майстри декоративно-прикладного мистецтва Володимир Цепляєв та Ніна Знова, літератори Аліна Третяк, Олена Новаківська, Сергій Саєнко.
Музичний міні-концерт подарувала вихованка Наталії Прокопчук — юна гітаристка Ліза Арцева. Родина Рябцевих виголосили власне віршоване привітання.
Ось скільки було хорошого, світлого, кольорового, теплого, яскравого, невичерпно-емоційного, радісно-оптимістичного, дивовижно-незабутнього, релаксо-вражаючого, музично-різнобарвного на художньому вернісажі Анни Кшановської. Ось воно, люди, справжнє життя, яке, як свято, має бути завжди з нами. Бо ж воно не чорно-біла “зебра”, а райдуга. Це доводить своєю творчістю Анна Кшановська.
ФАЛАБЕЛЛА
Пісенька про настрій
Прибився до мене коник веселий
І сум мій розрадив, скакун фалабелла*
Маленький такий і як котик ласкавий,
Стрибучий і масть має він золотаву.
Їв яблука коник і вдячно іржав,
Цукерки він їв і у танці стрибав.
Піднявся мій настрій. Це диво із див.
Ім’я він отримав своє — Позитив.
Тепер нерозлучні із другом моїм,
Мій суєтний день буде завжди легким.
В авто, на роботі і на стадіоні —
Зі мною цей коник, дрібніший за поні.
Я снідаю вранці, берусь за гантелі
Й співаю собі просто так: “Фалабелла”.
І настрій прискаче:цок-цок, я вже тут:
“Привіт!” “ Хай щастить!”
“ Все ок’ей” і “Салют!”
*Фалабелла порода коней, представники якої є найменшими кіньми у світі. Мініатюрні коні - це не поні, а самостійна, рідкісна порода. Дорослий фалабела важить може важити 13 кг.
Аліна ТРЕТЯК
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |