ГОЛОВНА Про музей Музейні заходи Вишиваний вернісаж, українська пісня і добрий гумор!

Вишиваний вернісаж, українська пісня і добрий гумор!

Губренко Надія, Чобарова Ірина та Парфенюк Валентина

 

У Боярському краєзнавчому музеї відбулося відкриття мистецької вишивки жіночого клубу “Берегиня” села Крюківщина. На презентації виставлялись роботи трьох знаних майстринь: Надії Губаренко, Ірини Чобарової, Валентини Парфенюк.  Стіни музею прикра шали роботи гладдю. Хрестиком, бісером. З вступним словом до присутніх, а це були  митці  та шанувальники вишивки Боярки та Києво-Святошинського району,  звернулася до  присутніх директор БКМ Галина Терпіловська. Вона наголосила, що  такі зустрічі та презентації давно вже стали візитівкою музею, який постійно проводить такі духовно-мистецькі заходи, побажала гарного змістовного вечора та цікавого перегляду.

 

Майстринь представила науковий співробітник  Дарина Безмилова. Вона розповіла, як вишивальниці у буденному житті знаходять красу і діляться нею людьми. Жінки оптимістичні, дарують сонячний настрій і тепло таке, яке йде від їхніх робіт.  Приміром Надія Губаренко, родом із Сумщині, але  Крюківщина стала їх другою батьківщиною. Надія Іванівна займається підприємницькою діяльністю, а саме пошиттям жіночого одягу.

Вона  щаслива мама та бабуся, бо має двох чудових доньок Валерію і Тетяну та онучку Святославу. Вишивати її навчила мама — Уляна Захарівна. Першою  роботою майстрині була картина “Дівчина над водою”, яку вона вишила ще у школі.

А от Ірина Чобарова народилася у Крюківщині. Після закінчення школи у 1983 р. навчалась у поліграфічному училищі  у 1983-1986 рр. З 1986  по 2005 р. працювала у Видавництві “Радянська Україна”. Вийшла заміж, народила доньку Юлю. На сьогоднішній день працює в ПАТ “Облгаз”. Вишивати навчила мама ще в дитинстві. Першою вишивкою була півник на чорному полотні.

Валентина Парфенюк з Кривого Рогу. Колись доля закинула її у наш район. Живе у Крюківщині. Після закінчення школи у 1980 році вступила до Криворізького коксо-хімічного технікуму, який закінчила в 1984 році. 9 років працювала на Київському заводі “Маяк”, з 1996 по 2001 – Інженером-технологом в “Стальсервіс”. З 2001 по 2010 роки працювала у Крюківщинській сільській раді рахівником – касиром. Вишивкою захопилася уже в зрілому віці. Має сина Олександра. Бере активну участь в житті села Крюківщина. Нагороджена грамотам за своє мистецтво.

Майстрині поділилися секретами своєї майстерності, відповіли на запитання і залюбки розповідали, як народжуються сюжети  творів. Багато охочих було виступити та поділитись враженнями. Фахово про роботи майстринь  сказала завідуюча відділом Музею М. Пимоненка БКМ Галина Шпирук, відмітивши особливості техніки кожної з них. Вона побажала вишивальницям наснаги і творчих успіхів та усіх радощів життя. Своїми відчуттями  від виставки поділилася активна жителька села Крюківщина Зоя Парубець.

Емоційним і теплим був виступ Крюківщинським  завідуючої будинком культури Олександри Костюшко. Очільник клубу “Берегиня”, давній добрий друг музею Ніна Корнілова ніби підсумувала  таку душевну, пізнавальну розмову своїми враженнями та пізнаннями українського національного мистецтва.

Рушник і пісня. Рідне, наше, повік вкраїнське і святе… Бо де є вишивка, там і пісня, а де є пісня, то там і неперевершений український жарт.

Друга частина цього прекрасного вечора-презентації була несподівано-вражаюча. Бо ж на цей захід завітав народний аматорський фольклорний  ансамбль “Червона калина”  під орудою заслуженого працівника культури України Аліси Подолянець. Фактично це був чудовий міні-концерт. Ошатні вишивані костюми, дзвінка українська пісня зачарували усіх. Звучало “Браво!”

Керівник вокального дитячого ансамблю “Зорепад” Наталія Горенко продемонструвала мистецтво співу своїх вихованців. Юлія та Марічка Шиманські, Тамара Петриченко та Катя Бондар  вразили чудовим  дзвінкоголосим виконанням знакової для цього вечора пісні “Україна вишиванка.” Щемною до сліз була пісня у виконанні  юної Тамари Петриченко “Мамина сорочка.”

Ох і насміялися того вечора. Бо з гуморесками виступали відомі крюківщинські пересмішники  Галина Давиденко та Василь Клименко. Галина Іванівна майстерно, як кажуть, з картинками читає гумор, а  Василь Андрійович і гумор читає, і в обрядових сценках участь приймає, лицедій ще той.

Працівник музею Поліна Лавренчук активно зафіксовувала на камеру усі події для історії.

Отож на презентації “Берегині” була розкіш і для очей, і для слуху, і для серця…

Презентація закінчилася невщухаючими оплесками. Але виставка робіт ще триватиме. Тож завітайте до Боярського краєзнавчого музею, аби насолодитися красою.

Аліна ТРЕТЯК

 

Н. Горенко і Т. Петриченко
Колектив "Зорепад"
В. Клименко
Колективне фото