ГОЛОВНА Про музей Музейні заходи Казка барвінкова Григор'єва і Полякова

Казка барвінкова Григор'єва і Полякова

К. Полякова та В. Григор'єв.


У Боярському краєзнавчому музеї, діяла цікава і пізнавальна експозиція, присвячена нашим легендарним краянам, боярчанам, видатним художникам-ілюстраторам, зокрема, “батькам” знаменитого персонажа дитячих казок і відомого однойменного журналу “Барвінок”. Видатні художники, на книжках яких виховувалося не одне покоління, жили і працювали саме в нашій Боярці, це: члени Національної спілки художників України – Кіра Борисівна Полякова та Віктор Михайлович Григор’єв (Грі). Вони були найпопулярніші художники дитячої літератури, художники-графіки, поети акварелі та ще й майстри сатиричного пензля на злобу дня.

 

У чому ж унікальність творчого подружжя земляків, які прожили разом в атмосфері кохання та невичерпної творчості, зовсім як у казці – 33 роки і 3 місяці? Та навіть хоча б у тому, що своїм мистецьким доробком в основному українського спрямування навічно зігріли мільйони дитячих сердець, народжених у краю блакитних волошок на тлі жовтих врожайних нив, не будучи при цьому етнічними українцями. Віктор Григор’єв народився в Рязані, його дружина Кіра Полякова – у Пскові, але ж яка безмежна доброта, яка любов, яке тонке відчуття подиху найтендітнішої стеблинки світиться теплим світлом у кожному помаху їхнього натхненного пензля! Так сказав про легендарних живописців-графіків художник, син відомого художника- аніматора Олеся Ткаченка – Андрій Ткаченко. Віктор Михайлович Григор’єв пішов із життя у 1982 році, а через 7 років не стало Кіри Борисівни Полякової.

Свій останній спочинок видатні художники знайшли на боярській землі. Багато ілюстрацій до дитячих книжок виконані В. Григор’євим та К.Поляковою спільно. В колекції Боярського краєзнавчого музею їх налічується 1500. Це майже весь їхній прижиттєвий доробок. Ілюстрації до усіх історій про Барвінка створював сімейний дует художників – Віктор Григор`єв і Кіра Полякова. Вони познайомилися у 1949 році, а у 1954 оселилися у нашій милій Боярці.

Григор’єв – графік та один з перших художників радянської анімації – працював олівцем і тушшю, Полякова – майстриня кольору – малювала аквареллю. Перша їхня спільна робота – ілюстрації до книги Пригоди Незнайка і його друзів – вийшла друком у 1955 році.

Ці малюнки зробили персонажі казки М. Носова більш конкретними, відчутними, переконливими. Події казки зображені так живо, з такими захоплюючими подробицями, що читач відчуває себе мало не співучасником усіх пригод Незнайка і його друзів. У збагаченні зображуваного безліччю зримих конкретних деталей дала певний поштовх невичерпна вигадка авторів. Так, вони створюють малюнок фантастичного автомобіля, що працює на газованій воді, восьмиколісного автомобіля-комбайна, який виконує небувалі роботи, і багато іншого, що так імпонує дитячому мисленню і творчим прагненням дітей.

Такі ж якості притаманні й ілюстраціям до пригод Барвінка. Створюючи образи цього героя української літератури та його подруги Ромашки, художники використали мотиви українського фольклору. З великою творчою вигадкою показані й інші персонажі казки: коник Дзвоник, метелик Махаон, Осот, Будяк, Кропива, Тхір та ін.

Добре знаючи світ тварин і рослин, художники вміють його “олюднити”, знайти потрібні сатиричні засоби в трактовці негативних персонажів. Кіра і Віктор… “КіВі”, як вони називали свою пару. Вони й самі жили, наче в казці. Своєю казкою. Як справжні художники, Григор’єви вибрали найкраще мальовниче місце у Боярці – на пагорбі, біля озера, навкруги ліс та тиша. Невеличкий фінський дерев’яний будиночок, теплий та затишний, викрашений Кірою Борисівною у колір сонця, став для них не лише місцем проживання та творчою майстернею, а й осередком культури, куди приїжджали їхні багаточисленні друзі, відомі в тодішньому СРСР колеги-художники, письменники, актори, лікарі.

А які свята організовували Григор’єви у своєму Ківіланді. Саме так назвали вони ”тихую обитель” (Кіра+Віктор+ланд-земля) - КІВІЛАНД. Хоча тихою її не можна було назвати. Майже кожну неділю гостювали у Григор’євих то друзі, то родичі. Згодом доля подарувала Григор’євим онуку Машу. І Ківіланд перетворився на Ківімаланд( ківіма з естонської – дружба). І все закрутилосянавколо маленької онуки, для якої бабуся стала і лагідною матір’ю, і суворим батьком, і найкращою подругою.

Надзвичайно цікаві спогади онучки творців Марії Журавської, які вона оформила у відеокліп, наповнений музикою, фото, малюнками. Вона до 18 років жила в атмосфері таємниць боярського лісу, милуванні нічних зірок у дзеркалі ставка, серед загадкових лісових жителів – фей, гномів, лісовичків, про які так переконливо розповідав їй дідусь, вчив спілкуватися з квітами та надавати їм імена, який вмів створити хвилююче відчуття дива казки. На честь славних традицій “Ківіланду” з’явився документальний фільм “В гостях у доброго казкаря”.

Віктор Михайлович був напрочуд артистичним, читав казки в ролях, грав на акордеоні, влаштовував капусники, новорічні свята – спектаклі, двері “будиночка – пряника” не знали спочинку від численних друзів цієї прекрасної родини. Ось в такій атмосфері народжувалися образи дитячих казок : Незнайка і Буратіно, Пана Коцького і солдата Пєшкіна, Івасика – Телесика і Чиполіно, Барвінка і Ромашки.

Багато років художники Григор’єв та Полякова співпрацювали з дитячим журналом ”Барвінок”. Серед їх ілюстрацій до цього журналу особливе місце належить блакитній квіточці з хлоп’ячим обличчям Барвінку, який і уособлює відомий знаменитий журнал – журнал не одного дитячого покоління, журнал усіх часів та народів…

Збагачений новими рисами, Барвінок Григор’єва стає героєм дитячої української літератури. Так з’явилися книги Б. Чалого і П. Глазового “Про відважного“Барвінка і коника Дзвоника”, “Барвінок і Весна”, і В. Росіна “Політ Барвінка на місяць, ілюстровані Григор’євим і Поляковою. Створюючи своїх Барвінка і Ромашку (“Про відважного Барвінка”), художники використали мотиви українського фольклору. З великою творчою вигадкою показані й інші персонажі казки: коник Дзвоник, метелик Махаон, Осот, огрядний Гарбуз, дебелий Буряк, вояка Горох, сердитий Часник, Лис, Тхоряка та інші, як це відзначено в матеріалі сайту uartlib.org:

Добре знаючи світ тварин і рослин, художники його “олюднюють”:

Щоб не грати на язики,

Позбиралися музики.

Хрін по струнах як ушкварить,

Кріп у бубон як ударить!

Баклажаник у дуду

Дме старанно й доладу

Тут уткнув Барвінок штучку:

Він Ромашку взяв за ручку,

В коло вивів і пішов-

Не шкодує підошов.

Ходить боком, щей з підскоком

Та моргає правим оком.

Безцінні оригінали малюнків дбайливо віднайдені та збережені працівниками музею, зокрема, його багаторічним директором, а нині головним зберігачем фонду БКМ Любов’ю Кравченко та її колективом. Справу продовжує молодий директор музею Галина Терпіловська, екскурсії по експонатам проводить Лідія Золотаренко та науковий співробітник Дарина Безмилова.

 

Аліна ТРЕТЯК