ГОЛОВНА Про музей Музейні заходи Пам'яті Володимира Самійленка...

Пам'яті Володимира Самійленка...

Фото на згадку.

"Тихесенький вечір на землю спадає,

І сонце сідає в темнесенький гай.

Ой,сонечко ясне,невже ти втомилось?

Чи ти розгнівилось? Іще не лягай!"

Ці слова відомої пісні К.Стеценка на слова великого сина українського народу Володимира Самійленка знають всі.Так ніжно і проникливо звертався поет до Вічного Світила,можливо, тоді не здогадуючись,що сам стане духовним носієм національної гідности і правди.Незважаючи на колючі терена його життя і побуту і на страшні зойки сьогодення,невтомна душа поета продовжує нести тепло і світло у своїй багатій творчій спадщині через віки.

91 рік він у вічному спокої похований у м.Боярка.

12 серпня для вшанування його пам'яті тут зібралась громадськість:Лауреати премії ім.В.Самійленка,громадські діячі та шанувальники його творчості. Поминальну панахиду відслужив Лауреат премії ім.В.Самійленка священник Димитрій Присяжний разом з співаками Свято-Покровського храму(регент Інна Андріяш,засл.арт.естр.м-ва України).Виступали представники адміністрації м.Боярка та іменні лауреати:Володимир Вітюк,Віталій Приймаченко,Тетяна Зубкова .Особливо зворушливим було слово Тетяни Домашенко,яку називають народною поеткою України (саме вислів "Небесна сотня" належить їй,тепер вже авторці поетичної збірки "Небесна сотня"):

"У Боярці в знак шани землякові

З Полтавщини калину покладу!"

З трепетом у серці під аплодисменти була покладена калина з рідної землі поета,адже він народився на Полтавщині,звідки щойно повернулась Тетяна,яка теж звідти родом.

Після виступу директора Боярського краєзнавчого музею Терпіловської Галини бажаючі були гостинно запрошені до його історичних світлин. Чи це випадковість?Чи провидіння?Але саме в ці дні у музеї проходить виставка святинь з Афону,де сяє незаходиме сонце Христової віри.Священник Димитрій Присяжний,який неодноразово мав змогу молитись в Афонських монастирях,своїми духовними бесідами збагатив присутніх цінними знаннями про цю святу землю.

"Не слухає сонце,-за гору сідає,

І нам посилає на всю ніч "ПРОЩАЙ"....

Так,земне сонце для поета вже не світить майже 100 років.

Але Небесне Сонце Володимира Самійленка пломеніє для нас з Вічності,проростаючи в українських серцях древом незламної віри в свій народ і любов'ю до рідного краю.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       Інна Андріяш

Під час панахиди.
Катерина Мелашенко.
Під час заходу...
Віталій Приймаченко.
Тетяна Домашенко.