ГОЛОВНА Про музей Музейні заходи Добро твори, добром живи!

Добро твори, добром живи!

Пастушенко Володимир Михайлович.

                   Академік профспілок — громадянин, лірик, гуморист.

Нещодавно у Боярському краєзнавчому музеї відбувся творчий вечір, а саме презентація  книги Володимира Пастушенка “Добро твори, добром живи”, яка вийшла у Київському  видавництві  ПП “Грета”. Книга розрахована на широке коло читачів. У ній автор  привертає увагу до суспільних явищ,що викликають тривогу та вболівання за майбутнє нашого суспільства, за те, що втрачається багато корисного із надбання минулого. Автор закликає цінувати та вчасно віддавати належне кращому, що є в кожному із наших друзів, в кожній людині, поруч з якою живемо і працюємо, усьому, що творить людяність і збагачує нашу сутність. У резюме цієї книги пишеться: "Небайдужий сьогодення та до того, як буде складатися майбутнє, автор не тільки вказує на негативні явища, що мають місце в нашому житті, але і звертає увагу читачів на підспудні причини цих явищ, надмірну терпимість до них суспільства. Автор щиро  вірить, що  гумор — природнє джерело життєвого тонусу, ознака свідомого, критичного сприйняття дійсності та впевненості у собі. Тільки це може бути підґрунтям високого життя, щоб з добрим настроєм братися  за серйозну справу."

Він — черкащанин, бо народився на Черкаській землі, донеччанин, бо там пройшло майже все його трудове життя і профспілкова діяльність, а нині — боярчанин, якого прихистила наша Боярка від чорного вогню війни і тієї біди, яка накрила своїм чорним крилом долі  багатьох його друзів і соратників. Перед нами постала людина високоерудована, делікатна, обдарована талантом, яка одразу ж зацікавила усіх присутніх. По-перше, цей  статний чоловік виглядає напрочуд молодо, по-друге,  він одразу ж полонить  легкістю спілкування та іскрометним гумором. Володимир Михайлович — 1943 року народження — дитя війна — знає ціну Життя і Хлібові. Війна, голод, холод, втрати,зароблені тяжко копійки зовсім юним пізнав  тоді радист-електрик колгоспу та  токар-карусельник в майстернях “Донбасводтресту”.

 

Нині — Володимир Михайлович Пастушенко академік Академії економічних наук України. Удостоєний звання “Заслужений працівник соціальної сфери”, Заслужений працівник профспілок України, лауреат премії профспілок. кандидат економічних наук, автор багатьох досліджень та публікацій в області соціальних та трудових відносин. Має державні нагороди – орден «Знак пошани», дві медалі та Почесну грамоту Міністерства праці та соціальної захисту, Почесні відзнаки профспілок та органів місцевої влади. Свого часу У 2002 – 2003 роках працював помічником народного депутата України. Займався питаннями удосконалення трудових відносин та соціального захисту працюючих.

В складі представників Федерації профспілок України Володимир Михайлович брав участь у підготовці проектів та укладанні Генеральних угод між урядом, профспілками та роботодавцями, був керівником групи профспілкових представників в процесі укладання Регіональних угод між профспілками, об єднаннями роботодавців та облдержадміністрацією. Вивчав досвід договірного та державного регулювання трудових відносин, соціального партнерства в Німеччині та  Бельгії, а на рівні профспілкового обміну – в Польщі, Англії, Німеччині; приймав участь у багатьох науково - практичних конференціях та семінарах. Має 17 опублікованих робіт. Працював викладачем у Донецькому Національному університеті, на протязі 19 років був головою Державних екзаменаційних комісій.

Володимир Михайлович академік Академії економічних наук України. Удостоєний звання “Заслужений працівник соціальної сфери”, лауреат премії профспілок. Має державні нагороди – орден “Знак пошани”, дві медалі та Почесну грамоту Міністерства праці та соціальної захисту, Почесні відзнаки профспілок та органів місцевої влади.

В 2014 році  з початком АТО виїхав з м. Донецьк і зараз проживає у Боярці. Про все докладно розповіла завсідникам та гостям Боярського краєзнавчого музею його директор Галина Терпіловська. З вітальним словом до іменинника свята звернулася відома гумористка Любов Осіпенко, свої враження висловлювали митці: художники, майстри декоративно-прикладного мистецтва, журналісти.

Весь вечір був проникнутий лірикою, патріотизмом, роздумами над справжніми цінностями і сенсом життя людини на землі і про тонкощі Божого промислу. Філософія і життєва мудрість, мрії та реалії перепліталися у щирих  поезіях людини нелегкої долі. Українці, як кажуть, завжди вдаряли лихом об землю, вміли працювати і вміли жартувати. Тому цілою низкою своїх чудових гуморесок Володимир Михайлович порадував усіх. Сміялися щиро і від душі, до сліз і до осмислення сьогоднішніх реалій.  Усі, хто того дня зібрався у музеї, мали змогу продивитися відеоролик з прем’єри пісні  на слова Володимира Пастушенка музику Олександра Мірошніченка “Серце мирного міста ” у виконанні неперевершеної Інеш. Усе це дійство: вірші, виступи, творчі розмови співпереживала з Володимиром Михайловичем  Пастушенком його рідна сестра-соратниця Ніна Михайлівна Знова — відомий майстер декоративно-прикладного мистецтва, яка до речі, багато творів свого брата знає напам’ять..

Книга Володимира Пастушенка “Добро твори, добром живи” стала квінтесенцією усього  незабутнього і цікавого поетичного  вечора. Адже  не випадково саме ця фраза читається однаково українською та російською мовами…

 

Аліна ТРЕТЯК
 

ДОБРО ТВОРИ, ДОБРОМ ЖИВИ!

 

16 квітня в Боярському краєзнавчому музеї відбулася презентація книги Володимира Пастушенка «Добро твори, добром живи!». Це – друга збірка гуморесок, віршів та роздумів автора.

 

Автора збірки «Добро твори, добром живи» можна охарактеризувати всього трьома словами: мудрець, гуморист, філософ. А назву книги читайте абсолютно однаково як російською, так і українською, що теж не випадковість. Бо то дві мови, якими вільно володіє і майстерно пише пан Пастушенко.

«Народний гумор – це бальзам від горя» – стверджує автор. Мабуть, саме тому його україномовні гуморески сповнені по вінця отого самого іскрометного й дотепного, народного за своєю суттю гумору. Про мораль сьогодення й необачне слово, про кумів-друзяк та хитре жіноцтво – до всього є справа гумористу-дотепнику, все знаходить своє місце у віршованих рядках гуморесок.

Поезії ж російськомовні – немов інший бік медалі таланту Володимира Михайловича. В них – класична виваженість рим та ритму, глибокий ліризм й глибинна мудрість філософії, основою якої є класична Античність та мудрість Сходу.

Та якою б мовою і на які б теми не писав автор, в кожному рядку – любов до України та щирий біль з приводу того горя, яким спопеляючим багаттям війни палає на Донеччині, на Луганщині. А ще – надія й світла віра в те, що, незважаючи ні на що і всупереч всьому все у нас буде добре.

Наша довідка

Народився Володимир Михайлович Пастушенко 15 червня 1943 року в селі Сабадаш  Жашківського району Київської (зараз – Черкаської) області. Навчався у Сабадашській семирічній, потім – у Бузівській середній школі (с.Бузівка).

По закінченні школи протягом двох років працював радистом-електриком в колгоспі ім. Шевченка с. Сабадаш. В 1960 році переїхав на постійне місце проживання в м. Донецьк, де працював токарем-карусельщиком в майстернях «Донбасводтресту».

З 1962 року навчався у Донецькому політехнічному інституті. По його закінченні повернувся на підприємство, працював майстром, потім старшим інженером-технологом.

З 1972 по 1980 роки Володимир Михайлович – на партійній, а з 1980 року – на профспілковій роботі: був головою обласної ради профспілок. У 2002 – 2003 роках працював помічником народного депутата України. Займався питаннями удосконалення трудових відносин та соціального захисту працюючих. У складі представників Федерації профспілок України Володимир Михайлович приймав участь в підготовці проектів та укладанні Генеральних угод між урядом, профспілками та роботодавцями, був керівником групи профспілкових представників в процесі укладання Регіональних угод між профспілками, об’єднаннями роботодавців та облдержадміністрацією.

У складі делегації урядового рівня вивчав досвід договірного та державного регулювання трудових відносин, соціального партнерства в Німеччині та  Бельгії, а на рівні профспілкового обміну – в Польщі, Англії, Німеччині; приймав участь у багатьох науково - практичних конференціях та семінарах. Володимир Михайлович – автор багатьох досліджень та публікацій в області соціальних та трудових відносин. Має 17 опублікованих робіт.

З 1993 року працював викладачем у Донецькому Національному університеті, на протязі 19 років був головою Державних екзаменаційних комісій.

Володимир Михайлович академік Академії економічних наук України. Удостоєний звання «Заслужений працівник соціальної сфери», лауреат премії профспілок. Має державні нагороди – орден «Знак пошани», дві медалі та Почесну грамоту Міністерства праці та соціальної захисту, Почесні відзнаки профспілок та органів місцевої влади.

В 2014 році  з початком АТО виїхав з м. Донецьк і зараз проживає у Боярці.

 

Сміх як спонукання до роздумів і дій

 

Дружним веселим сміхом зустрічають присутні кожну гумореску автора, щиро захоплюються майстерністю змалювання гумористично-поетичних образків, раз по раз дружно аплодують, не зважаючи на зупиняючий порух руки Володимира Михайловича. Ті оплески – схвалення не лише літературної майстерності, а й актуальності та важливості самого змісту представлених творів. У яких автор привертає увагу до суспільних явищ, що викликають тривогу та вболівання за майбутнє нашого суспільства, за те, що втрачається багато корисного із надбання минулого. При цьому автор закликає цінувати та вчасно віддавати належне кращому, що є в кожному із наших друзів, в кожній людині, поруч з якою живемо і працюємо, усьому, що творить людяність і збагачує нашу сутність.

 

Замість післямови

 

Зазвичай, саме в цьому розділі маю можливість підсумувати сказане, звернути увагу на найголовніше, поділитися з читачами власним думками, навіяними побаченим та почутим. Але цього разу автор збірки, а відтак і нашої розповіді, все зробив самостійно. Висловивши найголовніше в поетичних рядках. І хоча написані вони російською мовою, та, переконаний: їх дуже добре зрозуміє кожен українець…

 

«Сложилась так моя судьба…

Родившись в центре Украины,

Я переехал жить в Донбасс –

В душе два края слились воедино!

Претит раздор мне, что у наших врат,

От патриотов показных – тоскливо…

Не отвожу я от людей глаза стыдливо:

На украинском – юмор мой, собрат,

На русском – думаю

как Украине быть счастливой…                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Радіслав Кокодзей

Зліва направо:Галина Терпіловська та Володимир Пастушенко.
Під час презентації.
Презентація книги Володимира Пастушенка «Добро твори, добром живи!».