ГОЛОВНА Про музей Музейні заходи Таланту Божого краса — в Галининих руках лоза!

Таланту Божого краса — в Галининих руках лоза!

Кучер Галина Федорівна.

      25 березня 2016 року у Боярському краєзнавчому музеї відбулося відкриття обласної персональної виставки "Володарка лози" - Заслуженого майстра народної творчості України, Члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Лауреата  Київської обласної премії імені Петра Верни у галузі народного мистецтва – Кучер Галини Федорівни.

  Галина Федорівна художнім промислом займається з дитинства. Серед робіт увесь можливий асортимент — від великорозмірних меблів і найрізноманітніших обрисами місткостей до мініатюрних галантерейних дрібничок. Брала участь у різноманітних виставках в Україні та за кордоном, а саме: Японії, Німеччині, Франції, Іспанії, Швейцарії, Угорщині, Канаді, Латвії. Роботи Галини Кучер представлені у найбільшому в світі музеї кошикарства в Міхелау (Баварія).

Галина Федорівна Кучер майстер  з лозоплетіння у 4-му поколінні!

Це просто неймовірно, коли бачиш, що на тлі плетива тарелі з лози тією ж лозою чи корінчиками вплетені  “вишиті” корою  квіти.  Так постає перед очима чудернацька вербоплетена картина “Садок вишневий коло хати”. Пальці майстрині, в’яжуть, плетуть, “вишивають” лозою. Гойдаються на стендах солом’яні дзвоники, ліхтарики, янголята, млинки. Урочисто-святково усміхається корзиночка, наповнена сухоцвітом деревію та золотисто-сонячного безсмертника. Дух верби, соломки змішується із запахом цілющих трав…

Її твори вирізняються колористикою, акуратністю цілісністю стилю і задуму, їх хочеться розглядати довго, розглядаючи деталі. Вони — спокійні, гармонійні. Це роботи з розряду творчості, а не буденного ремесла на потік. Причому майстриня не користується спеціальним технічним приладдям, а працює в основному  тільки руками й ножем. Не вибілює, не підфарбовує матеріал. Всі її вироби з “живої” лози і палітри всіх її кольорів та відтінків. Кора і лоза — матеріали рукотворних шедеврів.

Ще тільки сідає вечірнє, і в чебрецях починають сюрчати коники, а і в повітрі несе терпким запахом засинаючих трав, семирічна Галинка жене череду корівок з пасовища, долаючи виярки своїми дитячими босими ногами і співає. Додому йде уже з новесенькою корзинкою, яку сплела, коли корівки  мирно паслися на луках та лісових галявинах. Плете не тільки з лози, а як надибає якись гнучкий та “цікавий” корінець осокора або ж клена, вплете туди якийсь орнамент плетива іншого відтінку. Ті рученята вже пропахли і вербами і лісовими травами. Та вона ж не плете, а ніби мережить гілочки. Отак в руку їй те заняття вчепилося і в серці зачепилося те дане пращурами прадідівське ремесло. Лоза – співуча, могутня проти грому, морського прибою, шукачка води і цілющих криниць,сакральний  символ України…

Споконвіку відомо, що нема кращого матеріалу для плетіння, аніж вербове пруття. Плетуть з нього кошики, крісла, огорожі й різну тару, рибальські снасті. Найчастіше беруть прути однолітні, прямі, гладенькі, без пошкоджень та сучків. Добрим матеріалом для плетіння є й вербова кора. Ще стародавні римляни носили сандалії, сплетені з вербової кори. Тепер з неї роблять волокно для виготовлення мотузків і мішковини, а з кори верби білої виготовляють навіть канати. А що виробляють з неї на Україні! Сувеніри, посуд, меблі, іграшки завжди плелися з лози. Не перевелися майстри лозоплетіння на Україні. Галина Федорівна Кучер народилася 11 жовтня 1949 року в с.Хотянівка, Вишгородського району, Київської області в родині ремісника лозоплета. Вона —  спадковий лозоплет. Лозоплетінням займалися її дід Дем’ян Андрійович і батько Федір Дем’янович Дудка. Віками в цій родині розвивалося, передавалося уміння, традиції й прадавня техніка пращурів. Ще дошкільням Галина самостійно робила плетені з лози речі на продаж. На базарі вироби юної  майстрині  розходилися швидко. Щоправда, займалася  ще й вишивкою, різьбленням по дереву, карбування на металі, соломоплетінням, писанкарством. Та її головним покликанням стало лозоплетіння. В цій техніці вона опанувала багато засобів і секретів та й винайшла власні “хитрощі” майстерності. Серед її робіт – меблі, корзини, хлібниці, декоративні тарелі та глечики, світильники, карафки, кошики, дзбани, ложки, кухлі.  Роботи Галини Кучер вирізняються орнаментальністю, оригінальними візерунками з м’яким переходом кольорів. . В 1988 р. Галина Федорівна була удостоєна звання Заслуженого майстра народної творчості України (першою з лозоплетільниць), вона — член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Майстриня брала участь в багатьох  Всеукраїнських та Міжнародних мистецьких виставках:  в Японії , Німеччині Франції, Іспанії, Швейцарії, Угорщині, Канаді, Латвії.

Галина Федорівна стажувалася в Німеччині, працює з колегами із Баварії, Баден-Вюртембурга та інших федеральних земель, відвідала музеї по всій країні та в сусідніх Австрії, Франції, Польщі. Вона освоїла зарубіжні досягнення цього виду мистецтва, виховала понад 70 талановитих учнів, зініціювала в Обухові осередок лозоплетіння,який намагається зберегти…

Завдяки Галині Кучер Україна представлена в найбільшому в світі музеї кошикарства в Міхелау (Баварія). Вона прикладає багато зусиль для пропаганди українського лозоплетіння.

І ось на розгорнуту виставку виробів з лози, соломки, трав завітали перші відвідувачі. Представила загалу талановиту гостю художній   керівник Київського обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи, ентузіаст, народознавець і подвижниця  Ніна Михайлишин. Вона наголосила, що такі майстри як Галина Кучер утверджують в українцях українство. Українці мають популяризувати і допомагати  таким людям з високою місією просвітництва і культури. Ні у часи  війни, ні у кризові моменти долі країни духовний спадок наших предків, культурні надбання не повинні обриватися. Це той випадок коли гармонія пісень, вишивок, рукотворних витворів з лози і глини рятують світ  і наближають його до замислу Творця. Українська культура — це більше, ніж культура, яка несе свою місію.

Пані Ніна згадала, як у страшні роки Голодомору, 1934 року у Хотянівці працювало і не припиняло свою роботу підприємство з лозоплетіння. А нині, маючи технічні можливості, блага цивілізації, не голодуємо — не підтримуємо і не пропагуємо свою Традицію! Збайдужілі чиновники не бажають підтримувати українську культуру, молодь здебільшого інфантильна, кидаємося на яскраве чуже, а свого, як казав Шевченко, цураємося…

Проникливою була коротенька промова старшого наукового працівника Обухівського музею-садиби Андрія Малишка Олени Артюшенко. Вона говорила про те, що болить кожному українцю і завдячувала Галині Кучер за її подвижницьку працю во славу України.

Подякувала за такий грандіозний для Боярки вернісаж спеціаліст відділу культури, освіти, молоді, спорту та соціального захисту  Боярської міської ради Мар’яна Слєпова. Вона, зокрема, зупинилася на майстерності і витонченості робіт майстрині, на віртуозності її неперевершеної авторської лози.

Зірка народно-прикладного мистецтва, вишивальниця, майстер робіт зі шкіри, соломки, художник Ніна Знова зацікавилася творчістю Галини Кучер. Між цими  майстрами виникла цікава і душевна бесіда.

Про високу майстерність робіт говорили поети, митці, голова Боярського мистецького братства Віталій Приймаченко.

Перед загалом виступила й майстриня Галина Кучер. Вона відповіла на всі запитання, прокоментувала свої роботи, поділилася враженнями від зарубіжних поїздок. Говорила щиро, з плавними жестами, як кажуть від душі:

—Знаєте, я подивувала німців тим, що не маю технічних пристосувань, не працюю на вал і не збагачуюся на своїх витворах. Я підходжу до кожної своєї роботи, як творець, намагаюсь не повторюватися, малюнків чи креслень-схем не складаю,  а все в уяві, в голові. Приміром, взяла лозинку і я вже знаю, як вона у мене “заграє”, як я буду її вигинати, аби мій виріб “співав”.

Галина Федорівна була у своєму незмінному українському автентичному строї. Вишивкам на рукавах блузки та старовинному фартушці гай-гай скільки років, бо ті візерунки клали на полотно наші пра-пра… А вони їй допомагають, надихають, надають сил і енергії, з якими майстриня ділиться з нами.

Усіх присутніх порадував  вокаліст-аматор Олександр Приймак красивим  сольним виступом українських народних пісень, які так гармонували цьому духовному дійству.

Директор БКМ Галина Терпіловська від імені працівників Боярського краєзнавчого музею, творчої інтелігенції  міста, його митців та боярчан щиро подякувала  Галині Кучер і під оплески вручила їй квіти та Подяку.

Лоза, вербова гілочка, оспівана у піснях, примовках, приказках, освячена у переказах і самим Всевишнім. Вона вказує нам праведну і істину дорогу у майбуття так, як показує місцезнаходження цілющих  джерел. Народних витоків справжнього, істинного, того, що не можна забувати, а тільки передавати  і вдосконалювати нащадкам. Тільки тоді відродиться і розквітатиме Україна.

Аліна ТРЕТЯК

Під час відкриття виставки.
Привітання від Приймаченка В.Г.
Під час відкриття.
Зліва направо:О.Артюшенко, Г.Кучер та Н.Михайлишин.
Музичне привітання від Олександра Приймака.
Колективне фото.