ГОЛОВНА Про музей Музейні заходи Презентація книги "Ловець вітру" Сергія Саєнка

Презентація книги "Ловець вітру" Сергія Саєнка

20 лютого 2016 року у Боярському краєзнавчому музеї відбулася презентація книги "Ловець вітру" боярчанина Сергія Саєнка. 
Сергій Миколайович - юрист і філолог, людина з великим життєвим досвідом, яка у своїх віршах, оповіданнях та художніх творах - де чуттєво й поетично, де реалістично та критично - створює надзвичайно живі картини повсякдення, розкриває особисте ставлення до таких філософських тем, як добро і зло, доля і обов'язок, кохання та розлука, любов і погорда, буденність і вічні синівські почуття.

Поезія та проза – два крила творчості Сергія Саєнка

До збірки увійшли вибрані поезії російською та українською мовами, оповідання «Дощ» та пригодницько-філософський роман «Ловець ветра».

– Все свідоме життя проживаю в Боярці. Та місто не перестає вражати своєю духовністю, – схвильовано говорить Сергій Миколаєвич.

А далі – дотепна розповідь про свій життєвий шлях, щедро пересипана жартами, присмачена читанням віршів в авторському виконанні, з демонстрацією «наочності» у вигляді робочих зошитів, бережно збережених газетних та журнальних публікацій… Мабуть, саме час познайомитися.

Наша довідка:

Саєнко Сергій Миколайович народився 1958 року в місті Кагарлик Київської області. Писати вірші почав ще в школі: у 9-10 класі з’являється низка пісень, які Сергій виконує під гітару для своїх друзів. Перша вища освіта – викладач російської мови та літератури (Київський державний педагогічний інститут імені М. Горського). За час навчання побачила світ перша збірка ліричних віршів. Далі – служба в лавах радянської армії.

З 1983 року Сергій Саєнко проживає в Боярці. Працював в системі МВС України інспектором у справах неповнолітніх, начальником паспортного столу, начальником Боярського міськвідділу в системі підрозділів охорони громадського порядку. Під час аварії на ЧАЕС безпосередньо приймав активну участь у ліквідації наслідків аварії: організовував евакуацію жителі Прип’яті та прилеглих сіл, забезпечував охорону громадського порядку та боротьбу з мародерством. В зоні відчуження пробув 45 діб: має статус ліквідатора аварії на ЧАЕС І категорії. Цікавий факт: капітан команди КВК Прип’ятського ГУВД – старший лейтенант Сергій Саєнко...

Друга вища освіта – юрист. Службу в МВС закінчив на посаді начальника центру громадських зв’язків обласного міліцейського главку. Обирався депутатом Боярської міськради ХХІІ скликання (1994-1998 р.р.) та членом Боярського виконкому. Паралельно надрукував низку оповідань у журналі «Міліція України». Здійснював підготовку та видання унікального історико-бібліографічного журналу «Міліція Київщини». Має численні публікації в газетах.

Після звільнення з МВС запрошений до новоствореного департаменту ДПА України для розробки стратегії взаємодії податкової служби та громадськості. В цей період було написано гумористичне оповідання «Диван», що зайняло І місце у Всеукраїнському конкурсі оповідань, та розпочато роботу над романом «Ловец ветра».

На сьогодні Сергій Саєнко – активний учасник Всеукраїнського руху «Кредитний Майдан». Його студія «Саєнко-ТV» має кілька десятків сюжетів авторського відео про боротьбу українських позичальників проти кредитного рабства російських банків, якими користуються українські та міжнародні організації.

Як шлях пройти життєвий і не схибить…

Звісно, головна увага під час презентації була приділена саме роману «Ловец ветра». Як зазначає сам автор, тема роману – «та, яка хвилює і мене особисто: стосунки Христа та Іуди».

Здається, що нового можна сказати з цього приводу? Втім, пан Сергій має свою точку зору на це питання:

– Останнім часом було знайдено нові письмові докази – «Євангелія від Іуди» та Євангелія інших апостолів, – які розходяться з канонічною версією. В цьому романі я вивчаю версію, що Іуда – це чоловік, який любив Христа більше власного життя. Та для того, щоб з’явився Ісус Христос і прийшов до народу, потрібно було когось розіп’яти. Про нього повинні були дізнатися, його повинен був хтось зрадити. При цьому людина розуміла: зрадивши, вона стає проклятою на все своє життя, на всі віки. Та Іуда, завдяки своїй любові та віри в те, що віра в Христа правильна, свідомо пішов на цю жертву і став проклятим. Хоча насправді, саме завдяки Іуді, всі дізналися, що є Христос.

Це – історія, хоча й у зовсім незвичному ракурсі. А далі – філософія:

– Роман починається зі сцени розмови Ісуса та Іуди. Далі в романі досліджується тема, що, згідно Біблії, Господь створив людину за своєю подобою. Тоді виникає питання: якщо ми з’явилися як подоба Ісуса Христа, то чому ми не можемо приймати такі ж рішення, які приймає Ісус Христос? Чому ми не можемо судити, чому ми не можемо вирішувати, де добро, а де – зло, карати за зло і нагороджувати за добро? І коли людина бере на себе це, багато хто не розуміє, що, взявши на себе право приймати якесь рішення, він одночасно з цим приймає на себе, усвідомлено чи ні, обов’язок відповідати за це. А от саме відповідати людина не готова. Тому що прийняти рішення можна. Та наступають наслідки. І людина говорить: «Я не думав, що так буде. Я не міг навіть передбачити цього». І саме в цьому – слабість людини і доказ того, що вона – не Господь Бог. І що приймати рішення на такому рівні їй не дано. Так люди руйнують свої долі, відштовхнувши від себе Бога і взявши на себе відповідальність. Природно, що доля такої людини трагічна. Вона ніколи не може закінчитися позитивно, тому що Господь Бог завжди в нас. Відтак боротися з Ним – це все рівно, боротися з самим собою.

 

Як твоє слово в душах озветься

Звісно, в невеличкому газетному матеріалі просто неможливо передати все те, над чим автор розмірковував близько 10 років (саме стільки писався роман). Та, як мінімум, це може стати поштовхом до роздумів і про роман (звісно, після його прочитання), і про власне життя…

А найоригінальніший подарунок пану Сергієві зробив заступник голови Київської обласної організації Національної спілки письменників України, директор Дмитрівського сільського Будинку культури, очільник Києво-Святошинського районного творчого об’єднання «Світлиця», засновник і керівник Дмитрівського творчого об’єднання обдарованих дітей та солоді «Ауревіль», член літературного об’єднання «Родос» при Національній Спілці письменників України Володимир Петрович Бубир. Високо оцінивши презентовану книгу, Володимир Петрович передав слово професійній виконавиці – пані Валентині. І увірвався до зали «Ярмарок» Остапа Вишні, захопив всіх вируванням пристрастей. І, немов із того народного ярмарку, виходять до мікрофону друзі Сергія Саєнка, діляться з присутніми спогадами та враженнями, вітають автора. Тим самим благословляючи книгу на самостійний шлях у житті…

Радислав Кокодзей