ГОЛОВНА Про музей Музейні заходи "Тілько сльози за Україну...А слова немає"

"Тілько сльози за Україну...А слова немає"

19 грудня 2015 року у Боярському краєзнавчому музеї відбулося відкриття  виставки живопису художника Володимира Відеречка під назвою "Тілько сльози за Україну...А слова немає"(Т.Г.Шевченко)
Запрошуємо усіх відвідати виставку, яка діятиме до 21 січня 2016 року!

 Художник правди, духовності і  добра

Якось піймала себе на думці, що відчуваю  дивовижну чорно-білу графіку Володимира Відеречка у кольорі. Зорові імпульси передають вже у мозок усю палітру гармонійних фарб. Особливо це стосується його неперевершеної Шевченкіани. Ну як таке може бути? Графіка у нього  настільки сюжетна, настільки прозора і сприймається, як би сьогодні сказала молодь у 3D? Мабуть тому, що бореться своїм гострим олівцем, тушшю, фарбами з негативними проявами людської душі, негараздами сьогодення. Патріотизм, сарказм, гумор і мудрість присутні в його творах. Своєю графікою митець прагне, аби зменшувалися масштаби чорного і безбарвного. Щоб світ цей ставав кращим, світлішим, добрішим. Щоб скептики перетворювалися в небайдужих і активних, щоб у прагматиків з’являлися риси творчої людини, ладної  творити з ентузіазмом, щоб у пофігістів з’являлося бажання щось змінити, щоб у кожному з нас виростала гордість за свій народ, його величне минуле і мрія про майбутнє, яке залежить від  нас самих, від нашої праці, мислення і вкладу у сьогоднішнє складне життя.

Нещодавно відбувся  творчий звіт відомого українського живописця Володимира Відеречка, а саме його персональна виставка під назвою: «Тілько сльози за Україну, а слова немає…». Стало традицією, що всі свої виставки  палкий пропагандист Великого  Кобзаря називає рядками з поезій Тараса Шевченка. Він просто живе, пише, дихає Шевченком змалечку, бо ж народився у його краях і виріс. Як його великий вчитель, Володимир Іванович не шукав легких  життєвих доріг. І доля повсякчас випробовувала правдолюба. Господь обдарував талантом математика, економіста, дипломата, політичного стратега  і…архітектора та живописця. Забагато для однієї людини…Володимир Іванович займався своїм улюбленим живописом лише у вільний від його складної роботи час. Він, чиновник, держслужбовець високого  4-го рангу (Президент України має 1-й). Вся професійна діяльність Володимира Івановича завжди була пов’язана з проектуванням та будівництвом населених пунктів, житлових, громадських та сільськогосподарських будівель у різних регіонах України. Він, завідувач сектора аналізу і експертизи розвитку аграрного ринку та адаптації його до європейських та світових вимог Секретаріату Кабінету Міністрів України особисто вирішував питання на міжнародному рівні від імені держави. До професіонала, тактика і аналітика до нього прислухалися спеціалісти Світового банку.

Якби молодість Володимира Відеречка випала б на страшні роки репресій  тридцятих-сорокових, то його б чекала доля тієї розстріляної передової інтелегенції. Але і в жорсткі хрущовські, брежнєвські партійні 60-ті, 70-ті – він залишався українцем з великої літери. В безликі черненківські, контрольовані андропівські, псевдоперебудовні горбачовські, він гнув лінію патріота своєї милої України, незважаючи ні на що і попри все…   Кучма, Кравчук, Ющенко … — мінялися керівники країни, та не мінялась чітка позиція серця Володимира Відеречка — чиновника високого рангу і високої української душі, працівника міністерства, завідуючого відділом, митця, архітектора, художника, українця і громадянина.

 Політичні карикатури сьогодення Володимира Відеречка влучні, доречні, сміливі і правдиві. Журналісти “Урядового кур’єра” ухали та ахали, але …  оприлюднити їх так і не наважились. “Здорово, класно, але це не для  газети … це вражаючий виставковий матеріал…” — резюмували  залежні медіа.

Володимир Відеречко — художник правди, добра. Українскість його душі проступає у кожному його полотні. Такий він вродився, всотавши  любов до України із соком життя — кров’ю, що б’ється в його жилах, яку перекачує його неспокійне серце. Це у нього від батьків, він тата-художника Івана Відеречка, це генна пам'ять роду і народу…

Пригадалися слова голови Боярського мистецького братства , поета Віталія Приймаченка, сказані на виставці.  Його вразили політичні карикатури майстра пензля Відеречка і він висловився так: «Справжня правда коли не лише в очі, б’є  у серце прямо наповал, хто  такої правди визнати не хоче,буде там, де весь колишній кримінал».

Автор працює в різних техніках, навіть, змішаних, у живописі, в якій полюбляє олію… Але роботи представлені на цій черговій виставці у Боярському краєзнавчому музеї, які  виконані пастеллю…дихають. Дихають! Всупереч теорії, знайомої з дитинства кожному! Незбагненно, яким чином у них навіть повітря, яке складається з безбарвних газів, зберігаючи свою прозорість, перетворюється у таке фактурне і колоритне диво? Як досягається відчуття живого руху за повної нерухомості полотна і всього втіленого в ньому?  Цього разу майстер показав неабияку працьовитість, плодовитість і талановитість. Попередні виставки, які в Українському домі у березні , а потім у ІМЦ с. Тарасівка, де виставлялися нові роботи, також у  серпні. І ось  тепер у грудні , вірніше 19 грудня 2015 року, на свято Миколи Чудотворця ми побачили чудо: понад два десятки нових його прекрасних робіт..

Роздивляючись пастельні роботи професійний художник-практик  Андрій Ткаченко, сплеснув у долоні. Підвів автора робіт до його ж картин і пошепки: «Знаю, Володимире Івановичу, що не розкриєте власний секрет, а може… скажете мені, як ви домоглися такої розтушовки ось у цьому місці, де по теорії не повинно так вправно лягти , як не розсипався олівець?! Як, ну як(?!) те можливе…»

Володимир Іванович здивовано підняв свої знамениті, ніби суворі кущисті козацькі брови і ніяково посміхнувся від тієї похвали . Мовляв, я малював і не думав про те. «Андрію, знаєш, як казав мій батько-художник, я пояснювати не вмію, а показати, як роблю — покажу.», — автор виставки.

Громадський діяч, боярчанин Валерій Дубовецький, який свого часу, будучи у керівництві Боярської міської ради опікувався Боярським краєзнавчим  музеєм,  побажав Володимиру Відеречку,аби не міліло джерело його творчого натхнення, аби радував і земляків і всіх українців своєю творчістю. Відомий художник,  інтелектуал, викладач живопису Павло Баламаджі сказав таке: «Творчість Володимира Відеречка різноманітна. Але зупинюся на кількох графіках.  Ці роботи на рівні світових стандартів. По думці і по формі . На рівні Оноре Дом’є. Оноре Дом’є унікальний художник свого часу. Як відомо, він продовжував писати картини до самої смерті, навіть …коли зовсім осліпнув. Його гротескові образи викликали захоплення . Дом'є був першим імпресіоністом.  Бажаю автору ще багато отаких творів!»

Свої враження висловили визнані майстри Ніна Знова, Юрій Горбачов, Юрій Шпак, київський поет і геолог Василь Загороднюк. Художник і музикант Володимир Вишняк виконав для майстра пензля свій музичний твір. Приємний сюрприз присутнім подарувала дружина митця журналістка, поетеса і новелістка Ганна Відеречко, вона потішила усіх, прочитавши свою лірично-гумористичну новелу, змальовану з дитинства свого чоловіка майбутнього художника. Такого подарунка не чекав і сам іменинник свята: він і ніяковів, і від душі сміявся.  І очі його тепліли…

Поет-експромт Володимир Токовенко, як завжди був влучним, як спалах фотоапарата: «Музей наш — світле озеречко, Вода, джерельна, світла, чиста, І ось  спливає Відеречка картин змальованих намиста. Різноманітний, завжди молодий, У праці духу, творчості, коханні, збагачуючи  боярські творчії  ряди…Уклін також дружині Ганні. Дарую пензликів аж три. Малюй! І і носа всім утри.»

Відомий різбляр, скульптор по дереву Володимир Цепляєв подарував імениннику свята майстерно, віртуозно різьблене… дерев’яне відеречко.

На святі була присутня не лише боярська богема, гості з Києва, громадськість. Як завжди поряд  з художником були його творчі побратими,  багаторічні друзі, з якими він працював. Це неперевершений поет-пісняр Юрій Титарів, пісня якого співає вся Україна, шанувальник таланту художника, багаторічний товариш по духу  Борис Скобєлєв.

Щасливий був іменинник свята, автор виставки. Цього дня любитель українських вишиванок, які завжди носить, був у ошатній вишитій сорочці,   незвичайній,зробленій в кольорах його графіки. Цю сорочку подарували йому друзі на ювілей. А вишивана душа Володимира Відеречка — незбагненна, багатогранна, талановита…Така ж, як і його уся творчість, як його неперевершена графіка воістину, як невмируща українська вишиванка — сакральна… 

                                                                                                                                                                       Аліна ТРЕТЯК

 

Володимир Відеречко знайомить відвідувачів виставки зі своєю творчістю
Подарунок від митця поетесі, журналістці Аліні Третяк
Художник з другом Борисом Скоболєвим на відкритті виставки
Подарунок від художника,другу та поету-пісняру Юрію Титареву
Несподіваний подарунок від дружини, журналістки Ганни Відеречко.
Колективне фото на відкритті виставки