ГОЛОВНА Про музей Музей Багатогранність таланту

Багатогранність таланту

Znova_N Знова Ніна Михайлівна

 Життя основи Ніни Знови

У Боярському краєзнавчому музеї є експонат —унікальне творіння скульптура-барельєф зі шкіри. Неймовірна фактура, високий лоб, вольове обличчя незабутнього життєлюба, патріота ,бійця, мужнього письменника  буремної епохи Миколи Островського. Це робота Ніни Знови — нашої землячки і майстриня, про яку писали багато часописів, показували сюжети канали українського телебачення.. Але жоден телесюжет, світлини картин у пресі не передадуть справжньої божественної  краси , які створили людські руки . Феномен цієї художниці незаперечний .Ще Ніна Михайлівна  створює зі шкіри та кераміки  об’ємні картини,майструє жіночі прикраси, картини з соломки, пластики, займається флористикою, мережить макраме і фріволіте, плете з лози, працює по дереву і пише картини аквареллю, олією, мастикою. До того ще й ландшафтний дизайнер, майстер-модельєр в’язаного одягу. Вона співає у фольклорному ансамблі села Тарасівка “Горлиця”, пече  різні солодощі для своїх дітей, онуків, гостей і любить життя!  Коли кажуть, що розумну людину Бог поцілував в лоба,а майстровиту — в руки, душевну – в серце, то Ніну Знову Всевишній обцілував усю, осипавши вродою,жіночністю,терпимістю, талантами

Стражі цього будинку — казковий  і добродушний Кикимор, який хвацько взявся у боки і сміється до свого товариша — диво-звірика з пишним хвостиком, який теж до свого друга  підморгує своїм бурштиновим оком, який вставила у цю корягу господарка обійстя, народна майстриня Ніна Знова. Прибилися ці істоти з боярського лісу. Взяла їх Ніна–майстриня з умовою, що будуть і створювати настрій усім, хто заходить до цієї гостинної оселі. У подвір’ї — саморобне озерце, створене сином Юрієм, а квіти, що пробуджуються, дерева, ландшафт — то  стихія Ніни та її чоловіка Анатолія. На гойдалках бавляться онуки, є й лава-гойдалка, а у світ прекрасних етюдів виходить і Нінина дочка— майстер народно-декоративного мистецтва Марія Знова. Тут раді гостям. В кімнаті гітара, книги. Приходять сюди композитори, поети співають, читають свої вірші. Є кому грати на гітарі, тож інструмент не сумує.

А що робить вівчарка-розумниця Грета? Бавиться по доріжкам і виконує різні команди і навіть галантно подає лапу, але… службу свою знає. І не лише,як кажуть, за шматок хліба. Вона — член цієї щасливої, гармонійної, працелюбної родини, де у кожного є свої обов’язки. Іванко і Даруся, приміром, до свята Великодня під керівництвом своєї бабусі розписують писанки. Ніна Знова ходить на службу до церкви і тоді Божа благодать додає їй і сил, і натхнення і мудрості переносити усі негаразди, радіючи кожному дню і даруючи радість оточуючим.

Весняний вітер сипав і сипав дрібненькими сніжинками З першої усмішки сонця і березової сльози вже поквапилися розквітнути на грядці крокуси, мишиний гіацинт білі підсніжники і блакитні проліски і тепер, захищалися ніжними листочками від незваної хурделиць. А стокротки з дитячими жовтими очима в обрамлені  дрібненькими голочками навіть не здригнуться на малесенькому стебельці, міцно трималися, мов ґудзики пришиті до землі…. Стокротки, відомі у нас як маргаритки, нагадують  шовкові стібки гладдю— таку тонку роботу пейзажів  я бачила у неперевершених картинах гладдю Ніни Знови .  Пейзажі виконані такою технікою я не бачила ніде і ніколи. Муліне в одну тонюсіньку ниточку, стіночки рівненькі, м’які переходи  відтінків, створення напівтіней і пейзаж виходить … оптичний, живий, здається навіть прозоре повітря бринить. Милуюся  атласним маковим полем, шовковою зимою з маленькими снігурами, осіннім парком з бесідкою епохи ампіру. Хоча майстриня вишиває будь-якою технікою окрім гладі — це рушники, серветки і серветочки, в’язані сукні і шалі  — просто витвори мистецтва від кутюр’є Знови. Токар у минулому, прагматичний інженер-технолог, людина розумової праці — вона все життя творила і творить, роздавала і дарувала, створювала і створює, утверджуючи красу. І навчала  учнів-послідовників  бачити цю красу.

Сидимо на кухні за чашкою трав’яного чаю, круглих як сонечко, млинчиків з …журавлино-апельсиновою підливкою.  Таке незвичне поєднання вітамінного крему. Ніна-майстриня ще й кулінарити любить і створювати затишок у домі. Сидимо, розмовляємо.  Вона показує книжку гуморесок свого брата — Володимира Пастушенка, що нещодавно вийшла з друку. Її брат — профспілковий лідер, проживає у Донецьку і пише такі свіжі і смачнючі гуморески, приперчені влучним жартом на красивій співучо-літературній українській мові. Попереду мене чекала насолода від шедеврів, створених звичайними трудовими людськими руками, яких направляв Бог. Ніна розказує мені про  митців району, захоплюється боярськими поетами, гортає поетичні збірки, які ілюструвала. Отже, вона …ще й художник-графік!

— Ніна Михайлівна ніколи не боїться братися за нову справу, — розповідає художник-професіонал Андрій Ткаченко. —  Зовсім нещодавно, два роки тому вона почала писати картини олією. Такі пейзажі! А квіти оптично-живі з тих полотен. Просить мене проконсультувати. Та вона самородок! Отак взялася і зробила все бездоганно. Ну що я їй скажу: є іІ колорит, і експресія, і характер, і тема. Ніколи б не подумав на початківця…

— Ніно, це геніально! Чудово! — кажу. А вона мило посміхається, скромно знизує плечима. У цьому вся вона. І вразлива, і стримана, і загадкова, і душею прекрасна.

Співачка і педагог Людмила Горлінська  була захоплена  квітучим садом художниці, квітами з яких робить “портрети з натури” Ніна Михайлівна. Рослинка зі зворушливо-ніжною назвою “овече вушко” припало до серця. І гостя взяла стебельця собі на розсаду.

— Ой, які чудові у вас маки! — в захопленні  милуюсь картинами написані і олійними фарбами й мастикою.

— Та це ж з мого саду! Я ось викопаю вам , вже пробилися , весну почули…

А в хаті — завжди літо, завжди квіти, і всі пори року.

А який Ніна Знова — декламатор! Бездоганна дикція, відчуття слова і пауз, емоції!, — казали мені ті, хто чув як вона виконувала вірші  Маргарити Алігер.

 Ніна Михайлівна показує мені дорогу її серцю картину —  мальовничий куточок її рідного села Сабодаш, що на Черкащині. Це її мала батьківщина з її дивовижним ландшафтом і природою. Черкащани напрочуд талановиті і гостинні.   Великого Кобзаря Тараса Шевченка, романтика і патріота Василя Симоненка, відомого художника Данила Нарбута, історика і письменника Семена Скляренка, видатних постатей Памфіла Юркевича та Докію Гуменну породила черкаська земля.

На Черкащині, в Донецьку, Дніпропетровську і в Боярці, де живе вона з 2002 року — Ніна Знова залишає свій слід краси, а вже її картин-цвіту по всьому світу.

 Мимоволі порівнюю Нінині витвори — ніби маргаритки, які порозбігалися шовковими бризками  по всьому її обійсті. Розповідають, колись Богородиця,тужачи за Сином, який знаходився у далеких мандрах вишивала  покривало шовковими ниточками. Скільки зір у небі. Стільки тих дрібненьких квіточок було вишито на полотні. І в кожній квітці по сонячній сльозині з очей Божої Матері. Але коли вона довідалася про страшну смерть, яку прийняв на хресті Ісус, вона порвала полотно, деякі квіточки покрасилися в рожевий колір від кривавої звістки.  І розлетілися ці квіточки стокротки-маргаритки по всій землі і ростуть з того часу на коротких обірваних стебельцях в усі пори року, нагадуючи людям про Божу  жертву і справжній сенс життя.

Англійський поет Монгомері висловився так: троянда панує лиш літо, а маргаритки не вмирають ніколи. Так воно ї є. Справжність, непихатість і геніальність будуть жити завжди. Як сама правда. Це стосується і витворів з рук художниці, людини і чарівної жінки — Ніни Знови.

                                                                                                                                                                                            Аліна ТРЕТЯК