ГОЛОВНА Про музей Музей У пам’ять про солоспіви Людмили Єгорової

У пам’ять про солоспіви Людмили Єгорової

Людмила Семенівна Єгорова-Кравченко

Від Боярського клубу до Київської опери

     Незвичайний концерт у пам'ять заслуженої артистки України, солістки Київської опери Людмили Семенівни Кравченко відбувся в Боярському краєзнавчому музеї. Колишня випускниця Боярської залізничної школи №18 (нині Боярська Зош №2), вона для її однокласників так і залишилася Людою Єгоровою, хоча після одруження відома в оперних колах як Людмила Кравченко.

     Із листа Людмили Єгорової-Кравченко до заслуженого вчителя України Альбіни Петрівни Януш:"Завдячуючи Вам, з'явилася можливість згадати школу, учителів, подруг - частину життя, сповненого труднощів, але такого щасливого".

      Зважаючи на річницю після смерті співачки, яка трапилася 22 червня 2012 року, слід віддати належне Альбіні Петрівні. Тепер вже вчителька свої зусилля доклала, аби нагадати боярчанам про славну землячку, про її талант. Цей зворушливий концерт-реквієм відбувся й завдяки небайдужим працівникам музею, яких очолює директор музею Любов Федорівна Кравченко.
Звернімося до спогадів Людмили Єгорової-Кравченко: «Ми з мамою приїхали в Боярку (з Києва, де народилася 07.07.1937 року, – авт.) в 1949 році.       До школи прийшла в четвертий клас. З п'ятого по десятий Іван Кіндратович Васюк викладав у нас математику. З восьмого – він наш класний керівник». Саме цей улюблений учитель умовив Людмилу повернутися до школи, коли вона через матеріальну скруту наважилася піти з восьмого класу заробляти гроші. Іван Кіндратович оплатив навчання дівчини у школі (15 крб. на рік).
     Далі з уже цитованого листа: «Своєї квартири у Боярці не було. Ми винаймали то кутки, то кімнати... Мама знайшла роботу по своїх силах – прибиральницею в клубі (перед цим працювала полірувальницею в Києві, але важка фізична робота призвела до серцевого захворювання – авт.). Зарплата – 9 крб. на місяць. Завдяки механікам, і мені дали роботу: писати афіші кінофільмів (зарплата – 11 крб. на місяць). І, найголовніше, у нас з'явилося «житло» - комірчина площею близько 10 кв. м, відділена від глядацького залу фанерною перегородкою. Коли ми жили в клубі, вдень у порожньому залі я, просто для себе, співала народні пісні і ті, що запам'яталися з кінофільмів. На людях співати соромилася. Проте якось на дні народження у Ніни Скиби (однокласниця – авт.) насмілилася і заспівала «Ой не світи, місяченьку». На мене тут же «настукали» М. І. Горобцю – керівнику шкільної самодіяльності, і він «взяв мене в роботу»: з того часу я брала участь практично у всіх районних і обласних оглядах шкільної самодіяльності.
     Слава Богу, школу закінчила і пішла працювати. Але сильна внутрішня потреба співати виявилася головною. Наступного року я вступила до музичного училища ім. Г. Глієра на вокальне відділення. Вдень навчалася, в другу зміну працювала художником в артілі «Художпром». Після закінчення вступила до Київської консерваторії. З третього курсу одержала персональну стипендію ім. П. Чайковського, а вже на п'ятому курсі мене одночасно запрошували на роботу до Харківського, Свердловського, Новосибірського та інших оперних театрів. Про Київську оперу я й не мріяла, але здійснилося – мене прийняли стажером, а вже через рік я була зарахована солісткою опери.
У Київському оперному театрі я проспівала 25 років (1966-1992). Виконала понад 20 партій. За моєї участі записані на платівки дві опери – «Милана» і «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди. З театром побувала в багатьох країнах світу. Але це вже зовсім інша тема!».
     Таке розлоге цитування листа Людмили Кравченко вбачається вкрай потрібним – адже це чи не єдине писемне джерело, в якому співачка розповіла про своє боярське минуле. Саме під час останнього відвідання Боярки в 2010 році Людмила Семенівна передала його Альбіні Петрівні. Слід нагадати, співачка приїздила до школи ще 1976 року, коли однокласники відзначали 20-річчя закінчення школи. Тоді вона перед ними виступила, вкотре полонивши своїм лірико-драматичним сопрано.
     Щодо «зовсім іншої теми», тобто не боярської, про яку загадково натякнула Людмила Кравченко, то тут доречно нагадати широкий репертуар співачки: Катерина, опера «Катерина» М. Аркаса; Мар'яна, опера «Арсенал» Г. Майбороди; Інгігерда, опера «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди; Наталка - «Наталка Полтавка» М. Лисенка; Ярославна – «Князь Ігор» О. Бородіна; Надія – «Аскольдова могила» О. Верстовського; Аїда – «Аїда» Дж. Верді; Сантуцца – «Сільська честь» П. Масканьї та інші.
     Збереглися відгуки закордонної преси про гастролі Київської опери, де окремо відзначалося вокальне мистецтво Людмили Кравченко. Зокрема болгарські критики захоплювалися її блискучим володінням голосовими нюансами.
      І не дивно, адже Людмила Семенівна ще в 1964-му і 1967-х роках здобувала звання лауреата Всеукраїнських конкурсів вокалістів. Отримала також високе звання заслуженої артистки України в період розквіту Київської опери, де в той час співали такі видатні вокалісти, як Белла Руденко, Марія Стеф'юк, Дмитро Гнатюк, Юрій Гуляєв, Анатолій Солов'яненко та інші – ціла когорта зірок української оперної сцени.
     На жаль, у період активної оперної та гастрольної діяльності співачки технічні можливості не дозволили здійснити якісні записи її вокалу. На презентації творчості Людмили Кравченко в музеї вдалося послухати тільки її Мілану. Проте доповнили пам'ятну зустріч експоновані в музеї художні роботи Людмили Семенівни та виконані нею ляльки. Ці твори беруть свій початок від її боярського періоду життя, коли вона виявила хист майстра акварельного розпису, що співзвучний з петриківськими традиціями. Птахи і квіти, орнаменти виявили ще один талант жінки, яка залишила нам у спадок мистецьке нагадування про свою непересічну особистість.
     Боярська мистецька громада віншувала спомин про мистецтво Людмили Кравченко невеличким, але щирим концертом. Відома поетеса, бард Тетяна Володай виконала свої пісні під гітарний акомпанемент. Співачки з хору «Надія» Марія Мельниченко і Антоніна Мартинюк подарували «Колискову», пісні «Зачарована скрипка» і «Моя земля». Творчий тандем Людмила Горлінська і Андрій Ткаченко заспівали уже добре відомий їхній «Вальс другої школи». Учениці Боярської ЗОШ № 2 з вчителем музики Амалією Шамбарян зробили перші спроби представити свій невпевнений вокал як намагання продовжити співочі традиції школи, випускницею якої була заслужена артистка України, солістка Київської опери Людмила Семенівна Кравченко. Нездоланна хвороба перервала її життєвий шлях у 75 років, але пам'ятний концерт ніби повернув її до Боярки, подарував щиру правду про її талант.

                                                                                 Наша довідка:
Кравченко Людмила Семенівна (дівоче прізвище Єгорова) – українська оперна співачка (сопрано), солістка Київського оперного театру.
Народилася 7 липня 1937 року в м. Києві.
У 1961-1966 роках навчалася у Київській консерваторії в класі М. Єгоричевої.
У 1966-1992 роках – солістка Київського театру опери та балету.
Лауреат Всеукраїнських конкурсів вокалістів у Києві: 1964, ІІ премія; 1967, І премія.
Отримала звання Заслуженої артистки України.
У 1992 році залишила сцену.
Померла 22 червня 2012 року.
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Ганна Коваленко