ГОЛОВНА Про музей Музей Меморіальна дошка – як шана народна…

Меморіальна дошка – як шана народна…

Меморіальну дошку відкривають Харчук Н.Ф. та Харченко О.C.

19 липня в Боярці відбулося відкриття оновленої меморіальної дошки видатному педагогу, поету, дисиденту радянських часів Івану Юхимовичу Коваленко.

      По-різному повертаються люди із вічності до своїх нащадків: через своїх учнів, свої вірші, свої справи… Того дня знову було багатолюдно на подвір’ї скромної оселі на вулиці, названій іменем поета. На подвір’ї будиночка, в якому Іван Юхимович прожив більш, ніж піввіку, розпочавши його будівництво в 1958 році разом із своєю вірною соратницею – і у великих, і в буденних ділах – коханою дружиною Іриною Павлівною.

     Відтак з 1960 року і до самої смерті у 2001 році поет проживав  у цьому будинку (в Боярці – з 1947 року). Тут виросли його діти – син Олесь (на жаль уже покійний) та донька Марія. Звідси його після 8-годинного обшуку  забрали каральні органи  КДБ щоб кинути  до табору для політв’язнів на далекому Уралі, сюди ж він  і повернувся у 1977 році…

Про пам'ять рукотворну і нероукотворну

Мабуть, усі пам’ятають, що на цьому будинку вже була пам’ятна дошка, котру ще у 2004 році  після перейменування вулиці Чубаря на вулицю Івана Коваленка виготовили та власноруч розмістили депутати Боярської міської ради Олександр Корж, він же Президент творчого об’єднання «Боярські майстри» та Артур Козачук. Це було зроблено на загальній хвилі ентузіазму під час помаранчевої революції. Тоді було не до формальностей –  дошка трохи нетрадиційна, навіть із деякими помилками і, як згодом з’ясувалося, не було також оформлено відповідну документацію. Відтак з’явилася чергова  нагода вкотре вшанувати Івана Коваленка, віддати данину пам’яті видатній творчій особистості, мужньому патріоту, що все своє життя сповідував високі ідеали. Боярська міська рада фінансувала виготовлення вже більш солідної меморіальної дошки. І це не єдине, що робить рідне місто для вшанування видатної особистості, боярчанина Івана Коваленка.

Наприклад  щороку в Боярці проходить Молодіжний мистецький фестиваль імені Івана Коваленка. Цього року відбудеться вже 5 конкурсів – і кожен із конкурсів отримав свою назву. Це – поетичний конкурс текстів для пісень «Віршована мелодія»; конкурс співаної поезії на слова Івана Коваленка «Тиха зірка»; конкурс читців «Сила слова»; вокальний конкурс «Осіння пісня»; конкурс гітаристів «Боярський Хрещатик». Конкурси проходять восени і завершуються заключним гала-концертом.

По справах і шана

Але водночас Іван Коваленко був видатним сином українського народу, борцем за Незалежність України… І це – ще одна причина того, що передові люди Боярки знову й зову поверталися того дня до особистості й творчості Івана Юхимовича: у своїх спогадах.

Наприклад, заслужений журналіст України, депутат Боярської міської ради, відповідальний секретар журналу «Всесвіт» Ніна Феодосіївна Харчук зазначила:

– Це була людина свого часу, це – великий українець, це – ціла родина, яка дозволяє нам відчувати себе патріотами, подумки звертаючись до нього і в його книжках знаходячи відповіді на численні питання сьогодення й відшуковуючи високий смисл нашого власного, такого суєтного і буденного життя. Тому тут сьогодні немає жодної випадкової людини.

Лікар-хірург Володимир Павлович Вітюк говорив саме про діяльність Івана Коваленка саме як поета-борця. А директор Боярського краєзнавчого музею Любов Федорівна Кравченко розповіла про історію знайомства боярчан з першої збіркою Івана Коваленка «Недокошений луг», з якої, власне, й розпочалося відкриття широким загалом свого великого поета…

Також вельмишановне зібрання привітала донька Івана Юхимовича – Марія Іванівна Кириленко. Саме вона розповіла про те, що відкриття оновленої меморіальної дошки було приурочено до роковин з дня смерті її батька. І додала:

– Звісно, такі заходи зазвичай трохи сумні. Але ми спеціально започаткували фестиваль імені Івана Коваленка для того, щоб було відчуття, що життя продовжується. Нам потрібно дивитися в майбутнє і, вшановуючи такі великі імена, самим щось робити для нашого майбутнього.     

Замість післямови

Повільно сповзає білосніжна запона з чорної гранітної дошки, і вклоняються своїми величавими шапками-цвітом свіжі квіти пам’яті незвичайній людині, яка прожила «звичайне» важке життя. Іван Коваленко прожив просте трудове життя – будував будинок, учив дітей, 10 років глядів свою паралізовану матір… Тут, в цьому будиночку, – колиска його віршів: і дуже ліричних, і глибоко патріотичних:

У поета тільки слово,
Тільки слово, більш нічого –
Слово правди і свободи,
Слово гідності і честі,
Слово мужності і віри,
І любові, і надії,
І покари грізне слово.

А нині знов буяє у дворі калина, а у будинку мешкають онука поета Ольга та її чоловік Олексій: життя продовжується.


Квіти покладають: Приймачеко В.Г. та Вітюк В.П.
Під час відкриття
Кириленко Марія Іванівна, донька поета