ГОЛОВНА Про музей Музей ПАМ’ЯТІ ЧИШКА ВІТАЛІЯ СЕРГІЙОВИЧА

ПАМ’ЯТІ ЧИШКА ВІТАЛІЯ СЕРГІЙОВИЧА


Вручення державної нагороди В.Чишку Президентом України Л.Кравчуком

21 жовтня 2011 року у Боярці відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки пам’яті відомому українському історику, академіку, засновнику та першому директору інституту біографічних досліджень НАН України Чишку Віталію Сергійовичу. Дошка встановлена на будинку у якому жив академік з 1987 року, за адресою: м. Боярка, вул. Хрещатик, 8.

За традицією право відкрити дошку було надано меру міста Добрівському Т.Г. який протягом багатьох років особисто підтримує, запропонований Боярським краєзнавчим музеєм проект «Увічнення пам’яті видатних людей району». А фінансові витрати по виготовленню і встановленню меморіальних дощок в м. Боярка передбачено міським бюджетом.

           На відкритті серед запрошених  були колеги, друзі, земляки, знайомі  Віталія Сергійовича та громада міста Боярка. 

 

Виступили: 

Голова Боярської міської ради Добрівський Тарас Григорович, який розповів про те, що він був особисто знайомий з Чишком, що завжди вважав його за приклад, адже, як і Віталій Сергійович свого часу, веде активний, здоровий спосіб життя. Згадав цікавий момент свого життя, коли Чишко привіз із-за кордону для молодої футбольної команди, до складу якої входив і Тарас Григорович, комплект гетрів, що відклалося у памяті молодих  людей та стало свого роду стимулом.

Перший заступник генерального директора Центральної Наукової бібліотеки ім.. В.Вернадського НАН України, виконуючий обов’язки директора Інституту біографічних досліджень, кандидат історичних наук Попик Володимир Іванович, розповів про свою безпосередню роботу з паном Чишком, про нього, як про колегу, товариша, ініціатора та активіста, про його роль в дослідженні аграрної історії держави та історії інтелігенції України. «…Це людина, яка зробила себе сама і допомогла утвердитись у професійні їй діяльності дуже багатьом людям …» ;

Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри НПУ ім. М.Драгоманова, Журба Михайло Анатолійович: «…Нехай сьогоднішній день не стане поминанням покійного Чишка, а зустріччю його друзів та згадування, його із посмішкою та  доброю пам’яттю…»;

       Голова сільської ради с. Заворичі, Броварського району друг та колега Чишка, Бабак Петро Васильович. Він  сказав, що і сьогодні заворичанці згадують з теплом і великою шаною Віталія Чишка, який ,чи не вперше в історії країни, відзразу після закінчення інституту був призначений директором школи, згодом, за його організаторські здібності, ініціативу, добропорядність та невичерпну енергію односельчани обрали  головою сільради. І донині спортсмени села Заворичі щорічно проводять чемпіонат з футболу, присвячений пам’яті  Віталія Чишка.

      Заслужений журналіст України, лауреат  боярської міської премії ім. В.Самійленка, депутат  Боярської міської ради Ніна Феодосіївна Харчук;

Друг Віталія Чишка Дем’янчук Борис Васильович зачитав вірші, що були написані про Віталія Сергійовича, згадав, як часто у вільний час грали з ним у футбол та шахи.

Доречі, саме Борис Демянчук став ініціатором встановлення дошки памяті Віталію Сергійовичу.

Важливим акцентом зустрічі став музичний супровід, прозвучали дві найулюбленіші пісні Чишка Віталія Сергійовича, це «Берега» у виконані О. Малініна та «Кони» - В.Висоцького. Його колеги з Інституту, крізь сльози, сказали: «Він слухав ці пісні по декілька разів на день». Ці пісні є символічними адже одна з них відображає два береги його життя, на одному з яких він залишив світлу пам’ять про себе серед незабудок і салютів неперевершених його наукових праць і досліджень, а інша - у повній мірі відображала той ритм життя у якому жив Віталій Сергійович.

Біографічна довідка:

Віталій Сергійович Чишко народився  5 липня 1951 року в селі Орв’янúця Дубрóвицького району Рівненської обл. в родині вчителів. Після проходження строкової військової служби в Радянській армії вступив на історичний факультет до Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького. Навчання В. Чишко активно сполучав з громадсько-науковою роботою – працював у студентських наукових товариствах, виступав на конференціях, очолював інститутський профспілковий комітет студентів. А у 1977 році Віталій Чишко очолив студентський будівельний загін для роботи на півострові Ямал Тюменської обл., про діяльність якого, з захопленням писала тамтешня газета «Советское заполярье».

Справжнім випробуванням на професійну зрілість, після закінчення інституту з відзнакою, було призначення його директором Завóрицької середньої школи Броварського р-ну, Київської обл., яка саме за роки керівництва Віталія Сергійовича за освітніми покажчиками піднялася з останнього місця на третє в районі, при цьому встигав виконувати обов’язки депутата місцевої ради.

У 1980 році вступає до аспірантури на кафедрі історії Київського державного педагогічного інституту ім. М.Горького, а вже в 1984 році – кандидат історичних наук.

Період роботи молодшим науковим співробітником в Інституті історій Академії наук УРСР для Чишка  став важливим етапом визначення його подальшої наукової діяльності. З’являється ціла низка монографічних праць та чимало методологічних статей з аграрної історії України.

З 1985 по 1986 рр. Віталій Сергійович – старший науковий співробітник Відділення наукової інформації президії Академії наук УРСР, вже з  1986 він учений секретар, а у 1990 році Керівник Сектора суспільних наук Науково-організаційного відділу президії.

У лютому 1993 року за підтримки академіків Б.Патона, І.Лукінова, А.Шпака та О.Онищенка започатковує у складі Центр. Наукової бібліотеки ім. В.Вернадського НАН України новий науковий підрозділ – Відділ біографічних досліджень, який у квітні 1994 року реформовано на Інститут біографічних досліджень. За період керівництва Чишка інститут у конкурсному порядку отримав низку грантів, посилив координацію історико-біографічних досліджень. Співробітники інституту прийняли участь у 48 науково-практичних конференціях, в тому числі міжнародних, де виступили з науковими доповідями та повідомленнями. З тематики досліджень опубліковано 147 наукових праць.

Важливою віхою в науковому сходженні В. Чишка був вихід у 1996 році його монографії «Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності України», значення цієї праці виходить далеко за межі власне історико-біографічної тематики, що зумовлює великий інтерес до неї філософів, літературознавців, етнологів, політологів, істориків наук і техніки. Ця праця була покладена в основу докторської дисертації  і в 1997 році йому було присуджено науковий ступінь доктора історичних наук.

У 1998 році Віталію Сергійовичу присуджено премію НАН України ім. М.Костомарова за цикл наукових праць «Особа в історії України».

Побудовані на об’єктивному аналізі джерел та літератури, дослідження В. Чишка здобули йому авторитет не лише в Україні, а й за її межами: чимало статей вийшли друком у Болгарії, Канаді, Німеччині, Польщі, США, Румунії, Греції. Його змістовні наукові доповіді можна було почути на багатьох авторитетних наукових форумах, включаючи міжнародні: у Болгарії в місті Софії, в Китаї, це міста Пекін, Шанхай, Ся-Мінь, у США в штатах Іллінойс, Нью-Джерсі, в столиці Польщі- Варшаві, в Греції в містах Салоніки і Афіни та у Чехії, місті Празі.

У 1998 році його обрано дійсним членом Міжнародної словянської Академії наук, а у 99му – академіком Української академії історичних наук.

Свідченням авторитету В. Чишка є обрання його у 1996 році Генеральним секретарем Національного комітету історії України.

Віталій Сергійович – талановитий вчений, здібний організатор науки, людина демократичних поглядів і переконань. Його життя, звичайно не обмежувалося тільки професійно-науковою діяльністю. Вільний час він віддавав сім’ї, друзям, грав у шахи, футбол, теніс, хокей, полюбляв гірськолижний спорт, захоплювався мемуарною літературою.

Життя Віталія Сергійовича , як і життя кожної людини було переповнене злетами і падіннями, радощами і печалями, але увесь цей час поруч з ним була його любляча  дружина. Людмила Олексіївна Чишко вірна берегиня домашнього затишку.  Яка подарувала Віталію Сергійовичу сина Ярослава. Так склалося в  житті, що на її тендітні плечі доля поклала великі випробування. Але ця сильна і мужня жінка залишилася ніжною і ліричною.

Віталій Сергійович Чишко – справжній подвижник наукового пошуку і просвітництва, патріотичного та громадського служіння, який зумів піднести значення біографістики  як важливого інструмента у відродженні нашої державності та утвердженні українства на світових теренах. А ми, боярчани, пишаємось, що ця велика людина, академік, Віталій Чишко є нашим земляком.

Помер 1 лютого 2003 року і похований на Байковому кладовищі.

Перехід до фотогалереї