ГОЛОВНА Філія «Музей М. Пимоненка в с. Малютянка» Пейзажна лірика художника Малінченка

Пейзажна лірика художника Малінченка

 

У Малютянці, в музеї Миколи Пимоненка (філії Боярського краєзнавчого музею) відбулася виставка нових робіт відомого художника, лауреата премії імені Володимира Самійленка Олександра Малінченка.

     На  вернісаж живописця завітали художники Володимир Відеречко, Володимир Ігумнов, Микола Стеценко, Таміла Гринюк, Володимир Вишняк, Юрій Шпак, Сергій Пасіка, Віталій Таванець, Василь Бойков,   знаний різьбяр Володимир Цепляєв, майстриня з художнього плетіння неперевершених шалей Валентина Калабушкіна,  журналісти Тетяна Зубкова, Радислав Кокодзей, Ганна Відеречко(Фіалко), відомий телеоператор  Сергій Бойко, поетеса і гуморист Любов Осіпенко,  зібралися люди різних професій, боярчани, мешканці Малютянки та Києва  — поціновувачі живопису. На всіх чекала естетична насолода — помилуватися краєвидами та жанровими полотнами, відчути, як “дихає” жива  природа у фарбах  Олександра Малінченка.

 

         Відкрила свято краси завідуюча відділом БКМ— музей Миколи Пимоненка в Малютянці — Галина Шпирук, яка привітала всіх учасників заходу, зокрема, художника Олександра Малінченка з ще однією персональною виставкою. Тепло і щиро говорили про свого найближчого друга і колегу ті, хто починав  з іменинником  і довгі роки вдосконалював разом з ним  своє мистецтво. Це — Віталій Таванець, Василь Бойков. Вони обіймалися з побратимом,  тисли руку, жартували, розповідали митецькі байки, згадали про спільну творчу майстерню у Вишневому,  і  кожен з них відмітив майстерність пензля свого товариша. Небагатослівним був старійшина образотворчого мистецтва, відомий художник  Володимир Ігумнов. Він відзначив  разом з майстерністю ще й працьовитість автора картин. Митець не спочиває на лаврах, а продовжує вдосконалюватися, знаходить цікаві сюжети, не залишається байдужим до деталі і все це захоплює глядача. Володимир Цепляєв — наш скульптор і пластик по дереву привітав колегу-художника і подарував йому на пам’ять майстерну мініатюру — свого різьбленого оптимістичного козака.

         Про магнетизм пейзажів говорив і знаний майстер фарб та берести Юрій Шпак. Працівник музею Надія Ціко та бібліотекар Тетяна Слобоженко  висловили свої враження тим, що вбачають у полотнах   мудру простоту, спокій і дивовижну релаксацію. Поетеса Тетяна Володай  запитала майстра про його джерело натхнення.  І художник цікаво розповів про свою творчу кухню. Адже поштовхом може стати  світлина, до якої дофантазовуєш, враження, коли повертаєшся до спомину, блискітки нашого життя і, звичайно, деталь. Прикладом останнього може слугувати прекрасна будівля церкви, яку майстер бачив у Луці, а переніс в …інший пейзаж, вималював живописні дерева з іншої картинки, яку колись сфотографував у пам’яті, мандруючи краєвидами. Прекрасний з натури вийшов Малютянський храм — засніжений і загадковий. Про все це йшлося на виставці.

Зворушливим був виступ товариша Олександра Малінченка —друга по рибальському захопленню та  по художньому ремеслу Сергія Пасіки.  Художник, полковник-танкіст, а нині боєць АТО, приїхав  на вернісаж картин Малінченка у польовій формі… Військовий щиро бажав Олександрові нових творчих успіхів, натхнення, а усім  разом єдиного і жаданого миру на Україні, аби творити і споглядати красу без розривів снарядів та диму вибухів, щоб ніхто і ніколи не губив близьких у безглуздій війні.

         Аби розважити  ту гіркоту, яка ятрить  в серце кожного українця, Олександр Малінченко попросив  поетесу Любов Осіпенко прочитати  його улюблені гуморески.

         Але найцікавіше було “спілкуватися” з новими картинами Олександра Малінченка. Як хороше постояти біля вікового бору, або “почути” гелготіння гусей  на обійсті, помилуватися солов’їним  заходом сонця, “пройтися” по дорозі, що веде по степу, усіяного дрібненькими польовими квіточками. А яка свіжість лине з “березневих” картин митця. На очах тане сніг, сяють сонячними зайчиками струмки на сонці. Ні, таки жодній фотографії не передати  живого дихання природи так, як це робить художник. Бо до реальності він додає щось незбагненне. Фарби Малінченка пробуджують і ліричні  спогади, і мрійливість. Кожен раз дивишся на картину по-новому, адже вона  міняється при різному освітленні,  у різному ракурсі споглядання. Гості експериментували те на виставці.

         Приємне враження залишилося від виставки. Від зустрічі з мистецтвом і цікавим художником. Кожен  надихався лісами і степами, побував у всіх порах року, помилувався  дзеркалом ставків і все це разом з теплом спілкування.

Аліна ТРЕТЯК

Олександру Малінченку в день його весняного вернісажу

В Малютянському музеї імені Миколи Пимоненко в

перший день весни

Сьогодні день – благословіння Бога —

Радіють ангели, співають небеса,

І привела в Малютянку дорога:

Сьогодні зустрічає всіх краса.

Художники в серцях — завжди щасливі,

Любов’ю й фарбами вони живуть,

Нехай вітри життя, чи град, чи злива —

Вони торують свою творчу путь.

Як вітражі, тут дихають пейзажі,

Зійшли як сонечко ці барви… й ожили

Малінченко — художник від… весни

І осінь в нього — від травневих вражень.

Замрії й праці тут заховані перлинки,

І від натхнення березень сія.

Хай до осяяння ведуть вас озоринки

Й благословляють фарби Небеса!

Аліна Третяк,

1 березня 2015 року

Цепляєв В.Г на відкритті виставки.
Під час відкриття.
Пасіка С.В. з добрим словом майстру.