ГОЛОВНА Філія «Музей М. Пимоненка в с. Малютянка» Краса, що утверджує добро

Краса, що утверджує добро

 


Дивовижно яскраво, голубим, білим, рожевим  щедро зацвів і вже не зів’яне “Бузок у саду”, ֹ а може це мрії самої художниці? Духмяне біле, голубе, ніжно-фіолетове й рожеве суцвіття оптимістично сіє радість у душу.Така сяйна і привітна сама авторка картини.  До хати і криниці-журавля, який ніколи не відлетить у вирій, а буде, порипуючи, черпати воду дерев’яним відром, злетілися і радіють буслики, сміються кольорові мальви. Аж ген пішла з коромислом “дівчина-дитина”, ніби з шевченкових віршів, а назустріч їй —хата, квітучий садок…

 

У пору цвітіння золотого листя, коли кожен сонячний день, кожен незлетілий з гілочки листочок особливо радує своєю красою і рідкістю, порадували картини художниці Таміли Гринюк. Так В приміщенні  філії Боярського краєзнавчого музею у с. Малютянка, музею Миколи Пимоненка відбувся творчий вернісаж молодої  талановитої художниці Таміли Гринюк. Творчий доробок майстрині пензля  різноманітний. Це — пейзажі, сюжетні картини, і краса підводного світу, які стали своєрідною  неперевершеною фішкою Таміли Гринюк. На виставці побувало багато поціновувачів мистецтва, професіоналів, людей небайдужих до мистецтва, про що свідчить книга відгуків. Завідувач філії Боярського краєзнавчого музею (музей М.К Пимоненка) Галина Шпирук та науковий співробітник Надія Ціко відзначили  вернісаж мисткині як один з цікавих заходів. Скільки ж людей побувало за ці дні на виставці і кожен знайшов тут картину, яка близька до серця. Неабиякий інтерес до картин виявили і діти, яким були до вподоби морські пейзажі та зображення тварин.

 

Сама художниця народилася  у  мальовничому селі Білогородка — місці чарівному, сповненому легенд та цікавих історичних подій, навчалася у Музичанській середній школі, а нині проживає і натхненно творить у селі Лука.  Любов до мистецтва прищепив їй батько — Петро Григорович, який і зараз перший порадник художниці. Мрія молодості його не здійснилася через нелегкі реалії часу. Він став економістом сільського господарства побудував разом з дружиною хату, виростив доньок і вже у Тамілі, яка потягнулася до пензля, почав “вирощувати” художника. Вчитель Музичанської школи образотворчого мистецтва Валентин Йосипович Сітніцький навчив юнку основам малювання. Таміла закінчила Київський художньо-промисловий технікум, працювала дизайнером у видавництвах. Майстерня художника Олександра Дорошенка  розвила майстерність і дала поштовх до нових ідей у мистецтві.

—У творчості, втім, як і у житті, мене надихають мої рідні. Матуся, Олена Яківна, завжди хвалить мене, їй все подобається. Звичайно, мені приємно, а от сестра Оксана , часто критикує, батько підказує, що треба змінити у моїй роботі, дає критичні і слушну поради. Це дає мені затишну “серединку” — не задирати носа і разом з тим завжди пам’ятати, що здібності розвиваються і плекаються творчими пошуками  і наполегливою працею .

Картини Таміли Гринюк експонувалися в населених пунктах Києво-Святошинського району, вузах Києва , Українському Домі, Музеї архітектури та побуту Пирогово, є у приватних колекціях.

Таміла Гринюк працює олією. Ця техніка до вподоби їй найбільше. Але  картини не лакує, тому вони у неї матові, теплі і, як на мене, це не відволікає  від головного образу чи деталей. На  твір можна дивитися у будь-якому ракурсі :вся картина сприймається одразу і  об’ємно. Без полив’яних бликів. Серію картин про вовків Таміла назвала Михайлові спогади ”. Один викладач вишу замовив художниці написати для нього вовків. Це спогад дитинства малого тоді Михайла. У війну, коли батько пішов на фронт і вони жили з мамою неподалік лісу, то мама  з рушницею обороняла їх від вовків.  Таміла Гринюк написала цілу галерею вовків, настільки її надихнула ця історія. Вовки у осінньому лісі, вовки взимку, вовки лежать на галявині, вовки в готовності до стрибка…  Що цікаво, сіроманці у неї… з людськими очима, зі своїм характером, емоціями і…лірикою. Вовчиця… сповнена жіночності, мудрий погляд досвідченого бувалого вовка. Щоразу, коли дивишся на цих лісових мешканців знаходиш щось нове і прозріває душа. Можливо ці вовки врятують людство від здичавілості?

Картина, де зображена втомлена балерина, що знімає пуанти після вистави у білосніжно-серпанковій пачці, серед квітів сподобалась навіть школярам. Настільки візуально виписана навіть тканина цього балетного туалету, що учні навіть намагалися  доторкнутись до неї руками.

Картини Таміли Гринюк навчають задуматися над  суєтністю земного життя, над сенсом життя людини і безсмертям її душі. Вони пробуджують в душах глядачів ті світлі риси і чесноти, якими наділив  людину Господь при  сотворінні її в ім’я безмежної любові для радості й щастя. Картини  з кожними очима : очима дорослого, старика, дитини. І тоді, мов ангел сяйними крильми  торкаються герої її творів кожної душі і підштовхують її творити і утверджувати добро словом, ділом, помислом.

Бажаємо Тамілі Гринюк, аби ні на мить не тьмяніли барви її мистецтва, аби життя надихало  на нові прекрасні роботи. Молодість завжди осяює мистецтво свіжістю відрізняє максималізмом життєствердження, відрізняє фальшиве від справжньої краси, яка завжди поруч з тобою і утверджує добро.

 

                                                                                                                                                              Аліна ТРЕТЯК